Євген Дудар – Червона Шапочка (СКОРОЧЕНО)

Євген Дудар

Червона Шапочка (СКОРОЧЕНО)

В одному селі жила гарненька дівчина Червона Шапочка. Нижня частина її була у вичовганих джинсах, верхня – в розписаному незрозумілими гаслами балахоні. На голові була червона шапочка – подарунок бабусі на шістнадцятиріччя. Тому так її і звали. Якось мама дала Червоній Шапочці пиріг, вина й звеліла віднести бабусі. Відійшла дівчина подалі, сіла під кущ, випила вино, з’їла пиріг, дістала з потайної кишені цигарку і запалила… Смалить собі та й наспівує: – Ах, эта красная рябина… Аж тут з-за кущів Вовк – страшенний, здоровенний. Як гаркне: “Ага, попалася, Червона Шапочко! Зараз тебе з’їм!” Червона Шапочка озирнулась, швиркнула через напомаджену губу, дихнула на Вовка перегаром, що той ледь не очманів. А тоді схопила його за вуха, скочила на нього верхи і звеліла їхати. Аж уранці під’їхала до бабусиної хати. Кинула: “Чао предкам!” тоді попередила, що коли маман питатиме, де вона була, то щоб бабуся сказала, що в неї. – Дай щось пошамати! – сказала Червона Шапочка. Коли бабуся відмовила, що нічого немає, бо хворіла, дівчина кинула: “Ну тоді гони бабки. Пошлю Вовка, зараз принесе!” Бабуся тремтячими руками розв’язала вузлика й подала Червоній Шапочці свою пенсію, говорячи, що більше немає. – Тоді я тебе з’їм! – налякала Червона Шапочка. А повз хату в цей час проходив мисливець. Побачив загнаного Вовка, почув схлипування бабусі й ускочив у світлицю: – Хто тут бабусю ображає? Червона Шапочка криво посміхнулася й сказала, щоб не втручався у родинні справи, бо напише скаргу, що він убив Вовка, обікрав бабушенцію і приставав до неї… Мисливець, хоч і був сміливий, а тут затрусився. Згадав дружину, дочок, та й позадкував до виходу. Що далі було – ніхто не знає. Тільки під полудень з хати вийшла Червона Шапочка з вузликом на спині. І зникла в лісі, десь там блукає й досі. Хто побачить – сповістіть хоч її маму, бо побивається за своїм чадом неповнолітнім. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) Стара казка про Червону Шапочку на сучасний лад висміює частину нинішньої молоді з її манерою одягатися, говорити, вживати спиртне та палити. Молоді люди живуть споживацькими настроями, не поважають старших, від яких їм потрібні лише гроші. Гумореска Є. Дударя гостро й дотепно говорить про недоліки суспільства у вихованні підростаючого покоління. Великою мірою винні й самі дорослі – мама дала пляшку вина, бабуся спасувала перед онукою, злякався навіть мисливець, не говорячи вже про Вовка (бачиться в цьому якийсь молодик на мотоциклі!). Відчувається тут і мотив “блудного сина”, який, на жаль, не кається і не повертається.


Євген Дудар – Червона Шапочка (СКОРОЧЕНО)

 »