Яка роль сполучників у художньому творі?

Прозаїк чи поет може використовувати сполучники або опускати їх у тексті залежно від свого задуму. Завдяки багатосполучниковості мова уповільнюється, увиразнюється:

Є в коханні і будні, і свята.

Є у ньому і радість, і жаль,

Бо не можна життя заховати

За рожевих ілюзій вуаль.

В. Симоненко

Безсполучниковість, навпаки, надає творові динамізму, руху, згущеності змісту, як, наприклад, у поезії М. Рильського “Дощ”:

Благодатний, довгожданий,

Дивним сяйвом осіянний.

Золотий вечірній гість

Впав бадьоро, свіжо, дзвінко

На закурені будинки

Зголоднілих передмість.

Багатосполучниковість і безсполучниковість мають відповідники в грецькій мові – полісиндетон і асиндетон.


Яка роль сполучників у художньому творі?