Васильки скорочено – Сосюра Володимир

Васильки у полі, васильки у полі,

І у тебе, мила, васильки з-під вій,

І гаї синіють ген на видноколі,

І синіє щастя у душі моїй.

Одсіяють роки, мов хмарки над нами,

І ось так же в полі будуть двоє йти,

Але нас не буде. Може, ми квітками,

Може, васильками станем – я і ти.

Так же буде поле, як тепер, синіти,

І хмарки летіти в невідомий час,

І другий, далекий, сповнений привіту,

З рідними очима порівняє нас.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):

Філософська поезія В. Сосюри “Васильки” говорить про швидкоплинність життя, про те, що треба цінувати кожну його мить, бачити прекрасне навкруги. Хіба це не щастя – йти поруч із коханою людиною, милуватися її голубими очима, радіти хлібному полю й порівнювати рідні очі з голубими квітами-васильками! Свою доброту, любов поет хоче передати нащадкам, щоб і ті, “далекі”, були “сповнені привіту” й пошани до своїх предків.


Васильки скорочено – Сосюра Володимир