Тарас Бульба в Києві (скорочено) – Глазовий Павло

В темну нічку-петрівочку (1) Сон мені приснився, Що славетний Тарас Бульба В Києві з’явився. Іде козак Хрещатиком, Іде, бадьориться. – Яка ж, – каже, – у нас гарна Та пишна столиця! Хотів би я поїздити, На все подивиться. Якби дали ту карету, Що без коней мчиться. Ой не ходив козак славний Вчитися до бурси (2), А закінчив у Києві Любительські курси. Міліція за успіхи Шоферу Тарасу Дала права любителя Найвищого класу. Гукнув козак: – Не хочу я Ні “Волги”, ні “ЗІЛа”, Дайте мені “Запорожця” – То буде до діла! – Підкотили “Запорожця”. Смикнув він дверцята Та й спробував дужі плечі В кабіну пропхати. Як не бився, не мостився. Не пуска залізо. Хотів спину просунути – І спина не лізе. Ой сів славний запорожець Верхи на машину Та й заспівав нову пісню, А не старовинну: – Спасибі ж вам, сини мої. За добрую ласку, Що назвали “Запорожцем” Дитячу коляску. (1) Нічка-петрівочка – літня ніч перед святом Петра і Павла (2) Бурса – чоловіча школа у ХІІІ-ХІХ ст., у якій навчалися майбутні священики.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Жартівливий вірш П. Глазового “Тарас Бульба у Києві” має форму сну, який автор переповідає. Мова йде про те, що багато назв не відповідають суті речей, які вони називають. Найменша машина “Запорожець” ніяк не асоціюється з могутньою фігурою справжнього запорожця. То ж і вирішує герой, що це не автомобіль, а дитяча коляска.


Тарас Бульба в Києві (скорочено) – Глазовий Павло