Скорочено “Візит старої дами” Дюрренматта

Дія відбувається в закутковому швейцарському містечку Гюллене в 50-е рр. XX в. У містечко приїжджає стара мультимиллионерша Клара Цаханассьян, уроджена Вешер, що була жителька Гюллена. Ніколи в містечку працювало кілька промислових підприємств, але один за іншим вони збанкрутували, і містечко прийшло в цілковите запустіння, а його жителі зубожіли. Мешканці Гюллена покладають більші надії на приїзд Клари. Вони розраховують, що вона залишить рідному місту кілька мільйонів на його відновлення. “Обробляти” гостю, будити в ній ностальгію по колишніх часах, проведеним нею в Гюллене, жителі міста довіряють шістдесятирічному бакалійникові Иллу, з яким у Клари замолоду був роман

Щоб зійти в місті, у якому рідко зупиняються поїзди, Клара зриває стоп-кран і з’являється перед жителями в оточенні цілої звиті своїх наближених, що складається з її сьомого чоловіка, дворецького, двох громил, увесь час жующих жуйку й несучий її паланкін, покоївок і двох сліпих Коби й Лоби. У неї немає лівої ноги, що вона втратила в автокатастрофі, і правої руки, втраченої в авіакатастрофі. Обидві ці частини тіла заміняють першокласні протези. За нею треба багаж, що складається з величезної кількості валіз, клітки із чорним барсом і труни. Клара виявляє цікавість до поліцейського, любопытствуя, чи вміє він закривати очі на те, що відбувається в місті, і священикові, запитуючи його, чи відпускає він гріхи присудженим ксмерти.

На його відповідь, що в країні страта скасована, Клара висловлює думку, що її, імовірно, знову прийде ввести, чим валить жителів Гюллена в здивування. Клара вирішує разом з Иллом обійти всі ті місця, де ніколи вирувала їхня пристрасть: Петеров сарай, Конрадов ліс. Отут вони цілувалися й любили один одного, а потім Илл женився на Матильде Блюмхард, точніше, на її молочній крамниці, а Клара вийшла заміж за Цаханассьяна, за його мільярди. Той знайшов неї в гамбурзькому публічному будинку

Клара курить. Илл мріє про повернення давно минулих днів і просить Клару допомогти рідному місту матеріально, що вона й обіцяє зробити. Вони вертаються з лісу вгород.

На святковому обіді, улаштованому бургомістром, Клара повідомляє, що подарує Гюллену мільярд: п’ятсот мільйонів місту й п’ятсот мільйонів розділить нарівно між всіма жителями, але при одній умові – за умови здійснення правосуддя. Вона просить свого дворецького вийти вперед, і жителі довідаються в ньому окружного суддю Хофера, що сорок п’ять років тому був суддею міста Гюллена. Він нагадує їм про судовий процес, що відбувся в ті часи, Клара Вешер, як кликали пані Цаханассьян до заміжжя, чекала дитини від Илла. Однак той привів на суд двох лжесвідків, які за літр горілки показали, що теж спали із Кларою, так що батьком очікуваного Кларою дитини нібито не обов’язково є Илла. Клару вигнали з міста, вона потрапила в публічний будинок, а дитина, дівчинка, що народилася в неї, умерла через рік після народження на руках у чужих людей, у дитячому будинку, у якому, відповідно до закону, неї помістилися

Тоді Клара заприсягла, що повернеться коли-небудь у Гюллен і помститься за себе. Розбагатівши, вона веліла розшукати тих лжесвідків, які, за їхніми словами, були її коханцями, і наказала своїм громилам оскопити й засліпити їх. З тих пор вони живуть поруч із нею. Клара вимагає, щоб свершилось, нарешті, правосуддя. Вона обіцяє, що місто одержить мільярд, якщо хто-небудь уб’є Илла.

Бургомістр із достоїнством від імені всіх городян заявляє, що жителі Гюллена – християни й в ім’я гуманізму відкидають її речення. Краще бути жебраками, чим катами. Клара запевняє, що готово почекати. У готелі “Золотий апостол” в окремому номері коштує привезений Кларою труна. Її громила щодня носять із вокзалу в готель всі нові й нові жалобні вінки й букети

У магазин Илла входять дві жінки й просять продати їм молока, масла, білого хліба й шоколаду. Подібної розкоші вони ніколи собі не дозволяли. Причому одержати все це вони хочуть вкредит.

Наступні покупці просять дати їм коньяку й найкращого тютюну, і теж у кредит. Илл починає прозрівати й, страшно хвилюючись, запитує, чим всі вони збираються розплачуватися. Тим часом із клітки Клари, що вже встигла перемінити сьомого чоловіка на восьмого, кіноактора, збігає чорний барс. Треба сказати, що в молодості Илла вона теж називала “своїм чорним барсом”. Всі жителі Гюллена вживають заходів обережності й ходять по місту соружием.

Атмосфера в місті розжарюється. Илл почуває себе загнаним у кут. Він іде до поліцейського, до бургомістра, до священика й просить їх захистити його, а Клару Цаханассьян заарештувати за підбурювання до вбивства. Всі троє радять йому не приймати случившееся близько до серця, тому що ніхто з жителів не прийняв речення мільярдерки всерйоз і не збирається його вбивати. Илл, однак, зауважує, що на поліцейському теж нові черевики, а в роті золотий зуб. Бургомістр красується в новій краватці

Далі – більше: городяни починають купувати собі пральні машини, телевізори, автомобілі. Илл почуває, до чого йде справа, і хоче виїхати на поїзді. До вокзалу його проводжає юрба на вид доброзичливих городян

Илл, однак, так і не зважується ввійти в поїзд, тому що боїться, що, як тільки він виявиться у вагоні, його відразу ж схопить хто-небудь із них. Чорного барса нарешті підстрілюють. До Клари приходять міський лікар і шкільний учитель. Вони повідомляють її, що місто перебуває в критичному положенні, оскільки їхні співгромадяни занадто багато собі накупили, і тепер настала година розплати

Вони просять дати їм кредити, щоб відновити діяльність підприємств міста. Пропонують їй купити їх, розробити покладу залізної руди в Конрадовом лісу, добувати нафта в долині Пюкенрид. Краще вкласти по-хазяйськи мільйони під відсотки, чим викинути на вітер цілий мільярд

Клара повідомляє, що місто й так уже давно цілком належить їй. Вона хоче лише помститися за те руде дівчисько, що тремтіла від холоду, коли жителі проганяли її з міста й сміялися їй вслід. Городяни ж тим часом веселяться на весіллях Клари, які вона влаштовує одну за інший, чергуючи їх зі шлюборозлучними процесами. Вони здобувають усе більше й більше заможний і елегантний вид. Суспільна думка складається не на користь Илла. Бургомістр розмовляє з Иллом і просить його, як чималої людини, покінчити із собою власноручно й зняти гріх з городян. Илл відмовляється це зробитися

Однак з неминучістю своєї долі він, схоже, уже майже упокорився. На зборах міської громади городяни одностайно вирішують покінчити з Иллом. Перед зборами Илл розмовляє із Кларою, що зізнається, що дотепер любить його, але ця любов, як і вона сама, перетворилася в скам’яніле чудовиська. Вона збирається відвезти його тіло на берег Середземного моря, де в неї є маєток, і помістити його в мавзолей. Тим же ввечері, після зборів, чоловіка оточують Илла й позбавляють його життя, запевняючи, що роблять це лише в ім’я торжества справедливості, а не з користі

Клара виписує бургомістрові чек і під захоплено-хвалебні вигуки городян залишає Гюллен, де вже щосили димлять труби заводу, будуються нові будинки, усюди кипить життя


Скорочено “Візит старої дами” Дюрренматта