Скорочено “Сага про Форсайтах” Голсуорcи

Власник Дія відбувається в Лондоні в 1886-1887 р. У будинку старого Джолиона сімейне торжество, прийом до честі заручин мисс Джун Форсайт із містером Пилипом Боснії. Гостей збирається безліч, сім’я досить численна. Усередині форсайтского клану, як і в суспільстві, панує закон конкуренції, шестеро братів – Джолион, Джемс, Сушин, Николас, Роджер і Тимоти – суперничають, хто з них богаче. Їхній батько “гордий Досіє”, з фермерів, прибув у Лондон на початку сторіччя, працював муляром, підрядником, будує будинку. У нього було десять дітей, і все дотепер живо, що випливає покоління нараховує вже 21 молодого Форсайта. Сім’я належить тепер до верхівки англійської буржуазії, серед її членів – фінансисти, юристи, рантье, члени акціонерних товариств

Всіх їх відрізняє власницька самовпевненість, розмови в їхньому середовищі вічно вертяться навколо курсу акцій, дивідендів, вартості будинків і речей. Ті, що зібралися виглядають парадно й блискуче, респектабельно, але відчувається деяка напруга, викликане інстинктивним почуттям безпосередньої близькості чогось незвичайного й ненадійного. Об’єктом недовіри є людина, заради знайомства з яким вони зібралися тут.

Боснії – архітектор, у нього немає ніякого стану, він артистично недбалий в одязі й трохи ексцентричний. Джордж – син Роджера – називає його “піратом” і це прізвисько закріплюється серед рідні. Старий Джолион з несхваленням ставиться до вибору внучки, у якій душі не сподівається, Сьорбне вона горя із цим безрозсудним, непрактичним молодиком, але Джун – крихта з характером і дуже вперта

Старий Джолион намагається налагодити стосунки із сином, батьком Джун, з яким не бачився чотирнадцять років. Тоді молодий Джолион в ім’я “недозволеної” по форсайтским нормах любові пішов від сім’ї, живе він скромно, працює страховим агентом, пише акварелі. Батько, підбудувавши як би випадкову зустріч у клубі, запрошує сина до себе, потім наносить візит до нього в будинок, де його серцем заволодівають онуки – малята Джолли й Холли. У сина Джемса Сомса неблагополучно в сім’ї, хоча він усіляко це приховує. Форсайты сприймають його дружину як щось незвичайне й далеке для них кола

Золотоволоса, темноглазая Ирэн схожа на язичеську богиню, вона виконана чарівності, відрізняється вишуканістю смаку й манер. Після смерті батька – професора Эрона – молода дівчина залишилася без засобів і, зрештою, була змушена поступитися Сомсу, півтора року завзято добивались її руки. Холодність дружини й неприхована ворожість до нього доводять Сомса до нестями. Процвітаючий у справах Сомс доручає Боснії будівництво нового заміського будинку в Робін-Хилле. Його усе більше тривожить симпатія, що виникла між його дружиною й молодим архітектором, що поступово переростає у взаємне глибоке почуття

Дарма Ирэн починає розмову про розлучення, чоловік думає, що має право власності на дружину й не має наміру потурати її навіженству. Чотири роки тому Сомса захопила хвилююча краса Ирэн, і він не бажає розставатися з тим, що завойовано. Джун важко переживає зміну у відносинах з Пилипом, відчуваючи, що тому болісно спілкуватися з нею. У будинку Тимоти, де живуть його незаміжні сестри Энн, Эстер і вдовствующая Джули й куди часто навідуються інші члени сім’ї, положення Сомса й відносини Ирэн і Боснії, яких всі частіше бачать разом, стають темою для пересудів

Сомса давно вже дратує, що в ході будівництва будинку Боснії допускає витрати понад кошторис, він має намір судовим порядком пред’явити позов і стягнути збитки, щоб розорити обшарпанця. Його виводить із себе відчуження Ирэн. Якось уночі, коли роман Ирэн і Боснії вже в самому розпалі, Сомсу вдається, нарешті, наполягти на своїх правах; зломити опір тої, котра була його законною дружиною

Наступного дня Джордж випадково стає свідком побачення закоханих, де Ирэн розповідає про те, що трапилося,, а потім з дозвільної цікавості стежить за Боснії, що у сильному хвилюванні мчиться по місту, не розбираючи дороги, як людина, що не знає, куди подітися від горя. Старий Джолион переробляє заповіт, відновлюючи сина в правах на спадщину. На суді, де Боснії відсутній, ухвален рішення задовольнити позов Сомса до архітектора. Ирэн залишає будинок, не взявши із собою речі й коштовності

Сомс не може примиритися з думкою, що вона піде з його життя. Присутня на засіданні суду Джун поспішає повідомити Пилипа й підтримати його, зустрівшись у його квартирі з Ирэн, вона розповідає їй усе, що накипіло, ця жінка, з якої вона ніколи була в дружніх відносинах, розбила їй життя. Старий Джолион повідомляє своїм близьким про намір зібрати їх усіх під одним дахом

Джун благає діда купити будинок Сомса в Робін-Хилле або хоча б заплатити по позові. З’ясовується, що в той злощасний день Боснії в тумані потрапив під омнібус і роздавлений на смерть. Молодий Джолион сприймає случившееся як першу тріщину у твердині форсайт-ского благополуччя

Сомса гнітить туга. Раптово в будинок вертається Ирэн, як поранений звір у свою нору, загнана, загублена, вона не має сил усвідомити, як їй жити далі, куди подітися. Старий Джолион зі співчуття посилає до неї сина, може, Ирэн потрібна допомога. Але Сомс, оголосивши, що не дозволить втручатися у свої сімейні справи, захлопує перед ним двері

Останнє літо Форсайта Інтерлюдія Проходить чотири роки. Старий Джолион купив нещасливий будинок свого племінника Сомса й оселився там із сім’єю, Джун з батьком і мачухою відправилася в подорож по Іспанії, а старий, нудьгуючи, очікує їхнього повернення й охоче потурає фантазіям онуків, що залишилися з ним. Він любить сидіти в тіні дуба перед терасою будинку, любуючись прекрасним видом. Краса природи знаходить глибокий відгук у його душі, тут, у Робін-Хилле, він перестає відчувати свій вік, але ж йому вже 85. Прогулюючись травневим днем по околицях, старий Джолион зустрічає Ирэн, що навідується в ці місця, де ніколи була щаслива. Він мимоволі піддається чарівності цієї незвичайної жінки, запрошує її пообідати, наносить Візит у її скромну квартирку, вони разом відвідують оперу

Ирэн підкуповує його серцева теплота, ласкава участь, радує можливість говорити про померлий коханого. Якщо раніше старий Джолион тужив, то тепер він чекає повернення сина й Джун ледве не зі страхом. Як пояснить він цю дивну дружбу, видимо, прийде визнати себе старим, здатися на милість турбот і любові. Але адже він не винесе, якщо в нього віднімуть можливість бачити Ирэн. Він живе цими зустрічами, а не минулим, як люди його віку

Печенею липневим днем, напередодні повернення рідних, чекаючи приїзду Ирэн він засипає у своєму кріслі вічним сном



Скорочено “Сага про Форсайтах” Голсуорcи

 »