Скорочено “Переможець” Киреева

Але мама, що вийшла на кухню, сьогодні не довідається свого зразкового, завжди такого стримано-іронічного сина. Він навіть не п’є свій традиційний кефір. Взагалі він якось змінився після своєї дводенної поїздки на екскурсію в Аджарію. До суботи п’ять днів. А в суботу з ранку Рябов буде в Жаброве – саме там працює після розподілу та дівчина, з якої він познайомився на екскурсії й тільки що розстався

Жаброво. Вісімдесят кілометрів від Светополя, обласного центра, де живе й працює наш герой. З ранку зарядка з гантелями, потім мирний сніданок із дружиною Ларисою

“Яйця в мішечок”. – “Дзвонив Минаев”. – “Це потрібна людина, може зробити кооперативну квартиру”. – “Квартиру?” Поки вони живуть із родителями Станіслава, розсудлива Лариса не хоче й чути оребенке.

Лариса така гарна жінка! Чоловіка витріщають ока на вулиці! Перед лекціями є ще час зайти до тітки Тамарі, сестрі матері. Це до неї Рябов улаштував учора на нічліг дівчину з Жаброва (спізнилася на останній автобус). Але тітка ні слова не говорить про свою нічну гостю

Демонструє племінникові, що не цікава. Зате охоче обговорює прийдешній день народження Андрія, рідного брата Станіслава. Братик – руйнівник

Вилупок у сім’ї, девіз якої – творення. Саме це слово написане на сімейному прапорі, що от уже три десятиліття тримає в руках, що не слабшають, їхня мама, директор кондитерської фабрики. Але братові плювати на фарисейське почуття боргу, його девіз – “Хочеться”. До тридцяти Андрій збирався стати художником

Постійно просторікує про те, що є талант. Невже талант – це індульгенція від всіх гріхів, грамота на існування порожнє й розбовтане? У такому випадку Станіслав не претендує на нього, як і його мама, втім. Завтра Андрію саме тридцять. Молодший брат не стане зловтішно нагадувати йому про не досягнуту популярність (а вуж Андрій би не преминув – постійно викриває Станіслава за сухість, безстрасність, емоційну нерозвиненість).

Андрій – невдаха, робить якісь халтури, рекламні плакати, але удачливість молодшого брата нехтує, підозрюючи за нею чи ледве не неправда й таємні підлості. Святкування буде відбуватися в тітки Тамари, оскільки свого житла після розлучення Андрій втратився. Ні батько, ні мати на день народження до сина не прийдуть

Вони не спілкуються з ним через те, що, на думку матері, Андрій надійшов безвідповідально, пішовши із сім’ї й залишивши дитини. У відділі в Рябова новина – вийшла після хвороби начальниця, Маргарита Горациевна Штакаян. Ні для кого, у тому числі й для Штакаян, не секрет, що її спадкоємцем стане Рябов.

Властиво, про це говорить йому й директор інституту Панюшкин. Робить комплімент працездатності підлеглого. Адже Маргарита Горациевна, по суті, увесь час хворіє й відділом фактично керує Рябов. Керівництво цінує скромність Станіслава Максимовича і його шляхетне відношення до свого вчителя. Керівництво розуміє, що професорові Штакаян нелегко розстатися сколлективом.

Але справа не повинне страждати. Якщо планова робота відділу не буде здана в строк (“Якщо ви, Станіслав Максимович, притримаєте її до травня – адже ви хочете завідувати відділом?”), розмова з Маргаритою Горациевной буде самий принциповий. “Першого квітня робота буде здана”, – рівно відповідає стриманий Рябов. Швидше за все, Рябову тепер не видать завідування відділом як своїх вух

Через чотири дні – поїздка в Жаброво. А поки обід з Минаевым, що може допомогти із квартирою. Рябову дуже хочеться зав’язувати банти. Виродок у чоловічому братерстві, він зволів би мати дочку. Жирні губи Минаева зі смаком обсмоктують курячу кісточку

Він міркує, що фундамент потрібно закладати змолоду, потім пізно буде, зімнуть. Особисто в нього, Минаева, з фундаментом усе в порядку. Він немаленький начальник, у нього високопоставлений тесть. “До речі, – доїдаючи осетрину, запитує Минаев, – може, у тебе справа до мене?” “Ніякої справи

Просто схотілося про колишній поговорити”. Ока Рябова чисті й безневинні. На дні народження Андрія тітка Тамара нищівно елегантна, стіл сервірований без усяких міщанських штучок

Приятель брата, художник Тарыгин, полум’яно міркує про Ренуаре. Серед творчої інтелігенції, що безроздільно панує отут (скажемо, тітка – усього лише театральний касир, але театру віддана безроздільно), мабуть, лише Рябов, грубий утилітарист, представляє земну професію. Шумний успіх має подарунок тітки, альбом Тулуз-Лотрека. Веселитися має бути ще не менш двох годин… Поруч іменинник катує чергову улюблену жінку Віру: “Чому в мене всі завжди складно?

” Дух у нього захоплює від протиріч і бескрайности власної душі. А от у Станіслава все просто. Виконувати всі їхні обряди – зітхати, страждати, схилятися перед Тулуз-Лотреком – навіщо?

Пертися в невідоме Жаброво, у діру за вісімдесят кілометрів, аби тільки довести собі, що і його серце схильне до екстазів… Ні, він не поїде. Нехай Андрію залишаються ці радості

Станіславові ж сентиментальність далека, він прийшов у цей мир працювати, а не зітхати. Він – як мама, хоча й не дотягає до її. Але, Боже, до чого ж малі її руки, як небезпечно, як нездорово проступили на них сині жили…


Скорочено “Переможець” Киреева