Скорочено “Острів пінгвінів” Франса

Стараннями святого мешканці острова одержали одяг, але це аж ніяк не сприяло вкоріненню моральності. Тоді ж пінгвіни почали вбивати один одного через землю, затверджуючи тим самим права власності, що означало безсумнівний прогрес. Потім був зроблений перепис населення й скликані перші Генеральні Штати, які ухвалили позбавити шляхетних пінгвінів від податків, поклавши їх на чернь. Уже в древні часи Пингвиния знайшла святу заступницю – Орберозу. Разом зі своїм співмешканцем Кракеном вона позбавила країну від лютого дракона

Відбулося це в такий спосіб. Могутній Кракен, водрузивши на голову шолом з рогами, грабував по ночах одноплемінників і викрадав їх. дітей. Святому Маэлю з’явилося знамення, що врятувати пінгвінів можуть тільки непорочна діва й безстрашний лицар. Довідавшись про це, прекрасна Орбероза викликалася зробити подвиг, посилаючись на свою незайману чистоту. Кракен спорудив дерев’яний каркас і обшив його шкірою

П’ятьох хлопчиків навчили влазити в це спорудження, рухати їм і палити клоччя, щоб з пащі виривалося полум’я. На очах у піднесених пінгвінів Орбероза повела дракона на повідці, як покірного собачку. Потім з’явився Кракен із блискаючим мечем і розпоров чудовиську черево, звідки вискочили зниклі колись діти. На подяку за це героїчне діяння пінгвіни зобов’язалися платити Кракену щорічну данину. Бажаючи вселити народу доброчинний страх, він прикрасив себе гребенем дракона

Велелюбна Орбероза ще довго утішала пастухів і волопасів, а потім присвятила життя свою Господу. Після смерті її зарахували до лику святих, а Кракен став родоначальником першої королівської династії – Драконидов. Серед них було багато чудових правителів: так, Бриан Благочестивий здобував славу хитрістю й відвагою на війні, а Боско Великодушний настільки піклувався про долі престолу, що перебив всю свою рідню

Чудова королева Крюша прославилася щедрістю – правда, за словами Іоанна Тальпы, вона не завжди вміла упокорювати свої бажання доводами розуму. Кінець середньовічного періоду був ознаменований столітньою війною пінгвінів з дельфінами. Мистецтво цієї епохи заслуговує на всіляку увагу. До нещастя, про пингвинской живопису можна судити лише по примітивах інших народів, оскільки пінгвіни почали захоплюватися утворами своїх ранніх художників лише після того, як повністю їх знищилися

З літератури XV в. до нас дійшов дорогоцінний пам’ятник – повість про сходження в пекло, складене ченцем Марбодом, полум’яним шанувальником Вергілія. Коли вся країна ще коснела в мороці неуцтва й варварства, якийсь Жиль Луазелье з невгасимим запалом вивчав природні й гуманітарні науки, уповаючи на їхнє неминуче відродження, що зм’якшить вдачі й затвердить принцип волі совісті. Ці благі часи наступили, але наслідки виявилися не зовсім такими, як представлялися пингвинскому Эразму: католики й протестанти зайнялися взаимоистреблением, а серед філософів поширився скептицизм. Століття розуму завершився катастрофою старого режиму: королеві відрубали голову, і Пингвиния була проголошена республікою. Охоплена смутами й виснажена війнами, вона винесла у власному чреве свого вбивцю – генерала Тринко.

Цей великий полководець завоював полмира, а потім втратив його, принеся безсмертну славу Пингвинии. Потім наступило торжество демократії – була вибрана Асамблея, повністю контрольована фінансовою олігархією. Пингвиния задихалася під вагою витрат на величезну армію й флот. Багато хто сподівалися, що з розвитком цивілізації війни припиняться

Бажаючи довести це твердження, професор Обнюбиль відвідав Нову Атлантиду й виявив, що найбагатша республіка знищила половину жителів Третьої Зеландії з метою змусити інших купувати в неї парасольки й підтяжки. Тоді мудрець із гіркотою сказав собі, що єдиний засіб поліпшити мир – це підірвати всю планету за допомогою динаміту. Республіканський лад у Пингвинии породив безліч зловживань. Фінансисти зробилися справжнім бичем країни через свою нахабність і жадібність

Дрібні торговці не могли прокормитися, а дворяни всі частіше згадували про колишні привілеї. Незадоволені з надією дивилися на принца Крюшо, останнього представника династії Драконидов, що вкушали гіркий хліб вигнання в Дельфинии. Душею змови став чернець Агарик, що залучив на свою сторону батька Корнемюза, що розбагатів на виробництві лікеру святий Орберозы.

Роялісти вирішили використовувати для скинення режиму одного з його захисників – Шатильона. Але справа дракофилов було підірвано внутрішніми розбіжностями. Незважаючи на захоплення палати депутатів, переворот закінчився крахом

Шатильону дозволили бігти в Дельфинию, зате в Корнемюза конфіскували виногонку. Незабаром після цього Пингвинию потрясло справу про крадіжку вісімдесятьох тисяч копиць сіна, запасених для кавалерії. Офіцера-Єврея Пиро обвинуватили в тім, що він нібито продав чудесне пингвинское сіно підступним дельфінам. Незважаючи на повну відсутність доказів, Пиро був засуджений і оселений вклетку.

Пінгвіни перейнялися до нього одностайною ненавистю, але найшовся відщепенець по ім’ю Коломбан, що виступило в захист знехтуваного злодія. Спочатку Коломбан не міг вийти з будинку без того, щоб його не побили каменями. Поступове число пиротистов стало зростати й досягло декількох тисяч. Тоді Коломбана схопили й присудили до вищої мері покарання. Розлютована юрба кинула його в ріку, і він виплив з більшою працею

Зрештою Пиро одержав волю: його невинність була доведена стараннями судового радника Шоспье. Новітні століття почалися жахаючою війною. Роман між дружиною міністра Цереса й прем’єром Візиром мав катастрофічні наслідки: зважившись на всі, щоб погубити свого ворога, Церес замовив відданим людям статті, у яких викладалися войовничі погляди глави уряду

Це викликало самі різкі відгуки за кордоном. Біржові махінації міністра фінансів довершили справу: у день падіння міністерства Візира сусідня ворожа імперія відкликала свого посланника й кинула на Пингвинию вісім мільйонів солдатів. Мир захлинувся в потоках крові

Піввіку через пані Церес померла, оточена загальною повагою. Все своє майно вона заповіла суспільству святий Орберозы. Наступив апогей пингвинской цивілізації: прогрес виражався в смертоносних винаходах, у мерзенних спекуляціях і огидній розкоші. Майбутні часи й Історія без кінця. У гігантському місті працювало п’ятнадцять мільйонів чоловік

Людям не вистачало кисню й природної їжі. Росло число божевільних і самогубців. Анархісти повністю знищили столицю вибухами

Провінція прийшла в запустіння. Сторіччя немов би канули у вічність: мисливці знову вбивали диких звірів і одягалися в їхні шкіри. Цивілізація проходила своє нове коло, і в гігантському місті знову працювало п’ятнадцять мільйонів чоловік


Скорочено “Острів пінгвінів” Франса