Скорочено “Кремль” Іванова

У тім році, коли великий князь Іван III повелів спорудити Московський Кремль, питомий князь Микита, що володів містом Підзол у верхів’ях Волги, задумав вибудувати свій Кремль краще царського. А в минулому столітті навпроти Кремля, на іншому березі ужги, з’явилися корпуси Больших Волзьких Мануфактур і курні будиночки селища. Гурій Лопта, що закінчив на початку 1920-х рр. Духовну Академію, вернувся додому, щоб зайняти древній пост єпископів кремлівських. “Чим живі?

” – запитує він свого батька Івана Петровича. Кремль – преданьями. Мануфактури – газетами. У будинку Лопта виховується дочка останніх власників виробництва Гафія, гарна, як жито, улюблениця церковної громади

Її брат, Афанас-Царевич, блаженний і живе при соборі. Гурій уважає, що вони веротерпимствовали досить, настав час дати відсіч сонму баптистів, що зачарували душі обивателів, і пропонує зібрати кошти на ремонт храму, узятися за друкування Біблії. Поява в Кремлі першодрукованої книги в часи гоніння на незламне православ’я дасть не тільки духовні, але й матеріальні вигоди, необхідні для протидії впливу Мануфактури. Ще один ужгинец, рудий, хворобливий Вавилов, що втратив дружину, дитину, роботу, приїжджає, щоб улаштуватися в третю зміну на прядильну фабрику. Вологе ревіння ожалил його вуха. Єдиним місцем, де могли передохнути й покурити робітники, минулого вбиральні

Любою питання, що виноситься на цехові збори, було потрібно проробити у вбиральнях. Так, Зінаїді доручено агітувати за перевибори Рад і висування Вавилова керівником культурно-просвітньої роботи Мануфактур. За плечима Вавилова було два роки робітфаку, але він пам’ятав з дитинства оповідання вчителів Виховного будинку про Кремль, тому першу екскурсію повів саме туди. Робітником Кремль не сподобався

Між Вавиловим і Гафією починається невидима боротьба: Гафія одна бажає просвіщати Мануфактури. Сміються над рудим і “четверо думаючих”, знайомі по ремісничій школі розгульні люди, з якими Вавилов ділить комірку в старій казармі. Йому здається, що служба в клубі не більше, як прояв робітниками жалості до нього. Він вирішує повіситися й залишити прощальний листик

Олівець виявився зламаним, і поки Вавилов точить його, розглядає мурашину купу, туман над Ужгой, Мануфактури, і, як чудесна квітка, чудиться йому Кремль. Весело Кремлю, поки Мануфактури сплять!.. Кинувши мотузку на суку, він біжить купатися. Багато робітників записуються в “Релігійно-православне суспільство”, одні із цікавості й тяги до Гафії, інші, як плотовщики, артільники, у бажанні об’єднати мирян

Вавилов виступає з реченням відібрати Успенський храм і передати його під клуб. Зненацька його підтримують на фабриці, і тільки Зінаїда, вибрана вже заступником голови коммунхоза, противиться настанню на Кремль. Її поглинають турботи про вселення нужденних ткаль у відремонтовані казарми, побудовані до революції. Вона нехтує демонстративну витівку вселяти всіх в один день: “Дикий біль має бути нам, дикий опір Кремля…” Гине піднятий на вила молодий узбек Мустафь, що побажав хреститися через любов Кагафье.

Його мстивому батькові Ізмаїлові є дракон Магнатхай і засуджує за зрадництво сина. Не в силах жити, Афанас-Царевич вішається на осиці… Вавилов організує боксерський кружок, і із цією метою у двір силами исправдома викинуть різьблений дерев’яний іконостас

Кружок безбожників зробив клозет, замазав фрески в стилі Васнецова. Херувимів на стелях залишили, але порізали дуже дорогу плащаницю. Вавилов утомився, працюючи в цьому кружку безглуздих молодих людей, які й самі не знають, що робити далі, після того як вони відреклися від Бога. Поповзли слухи про можливий замах на життя Вавилова, особливо після кулачного бою між кремлевцами й фабричними. Актор колишніх імператорських театрів і офіцер французької армії Старков розповідає історію дивних пригод Доната Черепахина, сина професора-реставратора

Відповідно до оповідання, будучи хоробрим і незалежним офіцером, Донат попередив французьких солдатів про початок німецької революції, був застрелений генералом П.-Ж. Доном, але виявився похованим у могилі Невідомого солдата в Тріумфальної арки в Парижу як рятівник Франції. Вавилов відчуває себе Невідомим солдатом революції й готується до смерті. Однак планам Гафії знищити рудого не призначено здійснитися. На великодньому тижні почалася небувала повінь, що загрожувала затопити електростанцію, будинку й храми

Виступаючи на пленумі комсомолу, Вавилов вимовив відверте й приголомшливе мовлення, що виходило за рамки клубної роботи. Він заявив, що треба розібрати церкви, щоб побудувати дамби, зміцнити рови, зробити Мануфактури цитаделлю комунізму. Йому аплодували, обрали в комісію із захисту від повені. Батько Гурій призиває віруючих забути всі образи, які заподіяли їм безбожники з Мануфактур, показати приклад християнської смиренності й поплисти рятувати їх із затопленого міста. Вавилов кричить, що агітаційна ставка на милосердя бита

Робітники поринули на пароплав. Приходить звістка, що потонула Гафія, зник Лопта. Повільно, але гордо відчалює пароплав. Ткачі дивляться на Вавилова закоханими очами: “Так, цей хлопець далеко піде!” З туману видний Кремль таким, яким представлявся вдетстве.

Радість опановує його серцем. Поперед перемоги й поразки, але той шлях, що він проробив, – ним можна пишатися



Скорочено “Кремль” Іванова