Скорочено – КОЗАК І КОРОЛЬ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ

Став багатий колись пан

Короля благати,

Щоб король йому зволив

Воєводство дати.

А король йому й сказав:

“Відгадай три штуки,

Відгадаєш – тоді на!

А як ні – на муки!

Перша штука: скільки зір

В небі серед літа?

Друга штука: покажи

Середину світа!

Третя штука: угадай,

Що думати буду?

І от тобі цілий рік

Для того розсуду!”

Відійшов багач назад

Та так йому нудно!

Не вгадати – так біда,

А вгадати – трудно!

Сидить плаче неборак,

Козак проїжджає…

“Чого плачете ви так?” –

Багача питає.

Той і каже, так і так!..

“Не журіться, діду!

Коли так, то я за вас

На відвіт поїду!”

І палицю в руки взяв,

В кожух одягнувся,

Чорні вуса підбілив,

В чоботи узувся.

І чимдуж до короля.

Король поглядає:

“А що, пане, скільки зір?” –

З міною питає.

А той поли ті підняв,

Чи як довелося,

“Стілько, – каже, – в небі зір,

Скілько тут волосся”.

Задумався сам король

Від сего відвіту.

“Ану, – каже, – покажи

Середину світу!”

А той палицю підняв,

Може, з піваршина,

Та в підлогу нею гуп:

“Отут середина!”

Почухався наш король,

Ще раз поглядає.

“Що ж я думаю тепер?” –

Козака питає.

“Думаєте, що я пан!”

“Або що за річі?”

“То ті річі, що не пан,

А козак із Січі!”

Здивувався наш король,

Подарував тому,

А козака відіслав

В золоті додому!



Скорочено – КОЗАК І КОРОЛЬ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ