Скорочено “Комедіанти” Гріна

На одному судні із Брауном пливуть містер Смит, що був кандидат у президенти США, і містер Джонс, що називає себе майором. Містер Смит із дружиною – вегетаріанці, які збираються відкрити на Гаїті вегетаріанський центр. Містер Джонс – особистість підозріла: під час плавання капітан одержує на нього запит з пароплавства. Герой, якого капітан просить придивитися до Джонсу, приймає його за карткового шулера. Приїхавши до себе в готель, герой довідається, що чотири дні назад сюди прийшов доктор Филипо, міністр соціального добробуту

Відчувши, що його хочуть забрати, він вирішив уникнути катувань і покінчити із собою, обравши для цього басейн “Трианона”. Саме в той момент, коли Браун виявляє труп, у готель є постояльці – містер і миссис Смит. Герой турбується, як би вони чого-небудь не помітили, але вони, на щастя, лягають спати. Тоді він посилає за доктором Мажио, своїм вірним іншому й радником. Чекаючи доктора герой згадує своє життя

Він народився в 1906 р. у Монте-Карло. Батько втік ще до його народження, а мати, мабуть, француженка, покинула Монте-Карло в 1918 р., залишивши сина на піклування батьків-єзуїтів у коллеже Явища Приснодевы. Героєві ладили кар’єру священнослужителя, але деканові стало відомо, що він грає в казино, і йому довелося відпустити юнака в Лондон до вигаданого дядюшке, лист якого Браун легко сфабрикував на друкарській машинці

Після цього герой довго скитался: працював офіціантом, консультантом видавництва, редактором пропагандистської літератури, що засилається у Віші під час другої світової війни. Протягом деякого часу він збував профанам картини, написані молодим художником-студійцем, видаючи їх за шедеври сучасного живопису, які згодом різко підскочать у ціні. Саме в той момент, коли одна недільна газета зацікавилася джерелом його експонатів, воно одержав листівку від матері, що запрошувала його до себе Впорт-Про-Пренс.

Прибувши на Гаїті, герой застав матір у важкому стані після серцевого приступу. У результаті якоїсь сумнівної угоди вона стала власницею готелю – на паях з доктором Мажио й своїм коханцем, негром Марселем. Наступного дня після приїзду героя його мати вмерла в обіймах коханця, і герой, викупивши за невелику суму в Марселя його частку, став повновладним хазяїном “Трианона”.

Через три роки йому вдалося поставити справа на широку ногу, і готель почав приносити непоганий дохід. Незабаром після приїзду Браун вирішив спробувати щастя в казино, де й познайомився з Мартою, на довгі роки його коханкою, що стала. …Самогубство доктора Филипо може серйозно ушкодити героєві: крім питання про політичну благонадійність напевно встане й питання про вбивство. Разом з доктором Мажио герой перетаскує труп у сад одного із занедбаних будинків

Ранком до героя приходить місцевий репортер Крихта Пьер, що розповідає, що містер Джонс потрапив у в’язницю. У спробі виручити попутника герой їде до британського повірника в справах, але той відмовляється втручатися. Тоді герой разом з містером Смитом іде на прийом до міністра закордонних справ у надії, що той замовить за Джонса слівце перед міністром внутрішніх справ. Наступного дня герой відвідує Джонса у в’язниці, де той у його присутності пише якийсь лист, а ще через день зустрічає Джонса в публічному будинку, де він розважається під охороною тонтонмакутов. Начальник тонтонов капітан Канкассер називає Джонса важливим гостем, натякаючи, що той запропонував диктаторові якесь вигідне дільце. Тим часом містер Смит зачарований Гаїті й не хоче вірити у творящиеся тут насильство й сваволю

Не переконують його навіть похорони, що не відбулися, доктора Филипо, під час яких у нього на очах тонтоны забирають у нещасної вдови труна з тілом чоловіка, так і не давши зрадити його землі. Правда, поїздка в мертве місто, що штучно створюється, Дювальевиль, для будівництва якого довелося зігнати із землі кілька сотень людина, залишає в Смита важке почуття, але навіть після того, як новий міністр соціального добробуту вимагає в нього хабар за створення вегетаріанського центра, містер Смит усе ще продовжує вірити в успіх. Увечері того ж дня героя відвідує британський повірник

Коли розмова заходить про Джонсе, він натякає, що той був замішаний у якійсь афері в Конго. Пізніше до героя заходить молодий Филипс, племінник покійного доктора. Колись поет-символіст, тепер він хоче створити загін повстанців, щоб боротися з диктаторським режимом. Почувши, що Джонс – майор з більшим досвідом бойових дій, він звернувся до його по допомогу, але одержав відмову, тому що Джонс веде якісь справи з урядом і розраховує зірвати солідний куш. Через пару днів герой відвозить свого дворецького Жозефа на вудуистскую церемонію, а коли вертається, до нього вламується капітан Канкассер зі звитої

Виявляється, напередодні заколотники зробили наліт на поліцейську ділянку, і Канкассер обвинувачує героя в співучасті. Від розправи героя рятує миссис Смит. Наступного дня влади проводять акцію лякання:, щоб відомстити за наліт уночі на цвинтар при світлі юпітерів повинні бути розстріляні ув’язнені міської в’язниці, що не мають до нальоту ніякого відношення. Довідавшись про цьому, Смиты приймають остаточне рішення про від’їзд. Втім, цьому рішенню передує бесіда містера Смита з міністром соціального добробуту, що докладно роз’яснив американцеві, за допомогою яких махінацій можна нажитися на будівництві вегетаріанського центра

Смит почуває свою повну безпорадність щось змінити в цій країні. Пізніше герой одержує від Джонса речення стати компаньйоном у його афері, але розсудливо відмовляється, а вже вночі Джонс, потерпілий повне фіаско, приходить до героя просити захисту. Вони просять капітана “Медеи” взяти Джонса на борт, але той обіцяє відразу ж після прибуття в США здати Джонса владам

Джонс відмовляється – очевидно, за ним значиться якийсь серйозний злочин, і герой везе його в посольство латиноамериканської країни, де посол – чоловік Марти. Незабаром герой починає ревнувати коханку до Джонсу: вона тепер вічно поспішає додому, думає й говорить тільки про майора… Тому герой відразу хапається за ідею доктора Мажио відправити відставного вояка інструктором до Филипс, що возглавили на півночі Гаїті невеликий партизанський загін. Джонс із радістю приймає це речення, і вони із Брауном відправляються в шлях. Поки вони десь у горах уночі на цвинтар чекають зустрічі з повстанцями, Джонс розповідає правду осебе.

Через плоскостопість він був визнаний негідним до військової служби й у Бірмі не брав участь у бойових діях, а працював “головним по видовищному обслуговуванню військових частин”. Всі оповідання про його героїчне минуле всього лише байки, і він такий же комедіант, як і інші, граючі кожний свою роль. До речі, його угода із владою не відбулася зовсім не тому, що Джонсу не підійшли їхньої умови, – просто капітанові Канкассеру вдалося з’ясувати, що Джонс – аферист. Партизани спізнюються на зустріч, і Браун не може більше чекати

Однак у виходу зі цвинтаря його вже чекає капітан Канкассер зі своїми людьми. Герой намагається пояснити, що в нього зламалася машина й він застряг, але отут зауважує в себе за спиною Джонса, що не має поняття про елементарні правила конспірації. Відступати нікуди… Брауна й Джонса рятують підоспілі повстанці

Тепер героєві не можна вертатися в Порт-Про-Пренс, і він за допомогою Филипо нелегально переходить границю Домініканської республіки. Там, у столиці, місті Санто-Доминго, він зустрічає пару Смитов. Містер Смит позичає його грошима й допомагає влаштуватися компаньйоном до іншого їхнього попутника по “Медее”, панові Фернандесу, що тримає в Санто-Доминго похоронне бюро. Під час поїздки по справах герой знову виявляється біля границі з Гаїті й зустрічає там роззброєний домініканськими прикордонниками загін Филипо.

Загін потрапив у засідку й заради свого порятунку був змушений перейти границю. Один тільки Джонс відмовився покинути Гаїті й, найімовірніше, вигин. Під час заупокійної меси по вбитим герой зустрічає Марту, що тут проїздом, – її чоловіка перевели Ваиму.

Але ця зустріч не будить у ньому ніяких почуттів, немов їхні відносини були лише випадковим породженням похмурої атмосфери Порт-о-Пренса.



Скорочено “Комедіанти” Гріна