Скорочено “Гравці” Гоголя

Ихарев, що з’явився в міському трактирі, дотошно розпитує трактирного слугу Олексія про постояльців: хто такі, чи грають, тільки чи між собою й де беруть карти; щедро винагороджує тямущість його й відправляється в загальну залу звести знайомство. З’являються Кругель і Швохнев і дізнаються в Гаврюшки, слуги приїжджого, звідки пан, чи грає й у чи виграші тепер. Довідавшись, що Ихарев виграв недавно вісімдесят тисяч, підозрюють у ньому шулери й цікавляться, що робить пана, залишаючись один. , – треба відповідь. Вознагражден і Гаврюшка.

Ихарев дає Олексію дюжину карткових колод з тим, щоб той підклав їх під час гри. Приходять Швохнев, Кругель і Втішливий, що віддає належне. Суперечка про те, чи весь належить людина суспільству, надихає Втішливого, довівши його хіба що не до сліз, яким Ихарев, втім, не занадто довіряє. Почастувавшись закускою й обговоря дивні властивості сиру, сідають за картковий стіл, і гості запевняються, що Ихарев шулер першого ступеня

Втішливий, подговоря інших, захоплюється мистецтвом хазяїна й, покаявшись у колишньому своєму намірі обіграти Ихарева, пропонує укласти дружній сполучник. суспільство, Що Зблизилося, обмінюється дивними історіями (про одинадцятирічного хлопчика, що пересмикує з винятковим мистецтвом, про якусь поважну людину, що вивчає ключ малюнка всякої карти й за те одержує п’ять тисяч у рік). Втішливий розкриває преостроумнейшие можливості підкинути краплені карти, не викликавши ні найменшої підозри. Ихарев, довіряючись приятелям, розповідає про свою, зведену колоду, кожна карта якої може бути їм безпомилково вгадана, і демонструє піднесеному суспільству своє мистецтво. Приискивая предмет для воєнних дій, нові знакомцы розповідають Ихареву про приїжджого поміщика Михайлові Олександровичі Глове, що заклав у місті маєток заради весілля сімнадцятилітньої дочки й тепер чекає грошей. Погано те, що він зовсім не грає

Втішливий іде за Гловым і незабаром приводить його. За знайомством ідуть скарги Глова на неможливість залишатися в місті, а також міркування про шкоду карткової гри, викликана видом граючих у куті Кругеля зі Швохневым. Алексей, Що Ввійшов, доповідає, що коня Глова вуж подані. Откланиваясь, старий просить Втішливого доглянути за сином, якого залишає для закінчення справ у місті, тому що син його, двадцатидвухлетний Сашко, майже що дитина й все мріє про гусарів. Провівши Глова, Втішливий відправляється за сином, думаючи зіграти на його гусарських пристрастях і виманити гроші, двісті тисяч, за закладений маєток. Новоявленого гусара напувають шампанським, пропонують відвезти сестру й саджають за карти

Розохочуючи й убачаючи щось у його відвазі, Втішливий примушує його спустити всі гроші. Гра припиняється, Сашко підписує вексель. Однак відігратися йому не дають

Він біжить стрілятися, його повертають, переконують їхати прямо в полк, і, давши двісті рублів, выпроваживают к. Приходить чиновник Замухрышкин з наказу й повідомляє, що гроші Глова будуть не раніше двох тижнів. Втішливий доламує його до чотирьох днів. Що здивувала Ихарева поспішність пояснюється: отримані вірні відомості з Нижнього, що купці надіслали товару, вуж на носі остаточна угода, і замість купців приїхали сини. Припускаючи неодмінно їх обіграти, Втішливий віддає Ихареву вексель Глова, просячи його не баритися й відразу після одержання двохсот тисяч їхати в Нижній, бере в нього вісімдесят тисяч і йде, слідом за Кругелем, спішно збиратися. Швохнев відлучається, пригадавши щось важливе

Блаженна самітність Ихарева, що міркує, що з ранку в нього було вісімдесят тисяч, а тепер двісті, переривається появою молодого Глова. Довідавшись від Олексія, що добродії вже виїхали, він повідомляє Ихареву, що той проведений, . Старий батько не батько, чиновник з наказу також з їхньої компанії, а він не Глов, а, узявся брати участь в обмані й провести Ихарева, а за те обіцяли йому, колись обіграному в пух, три тисячі, так не дали й так виїхали

Ихарев хоче тягти його в суд, але, як видно, не може й скаржитися: адже й карти були його, і в справі-те він брав участь незаконному. Його отчаянье настільки велико, що він не може утішитися навіть Аделаїдою Іванівною, коею шпурляє у двері й журиться, що вічно під боком відшукається шахрай, .


Скорочено “Гравці” Гоголя