РІЗДВЯНА ЗІРКА – ЙОСИП БРОДСЬКИЙ

В холодную пору, в местности, привычной скорей к жаре,

Чем к холоду, к плоской поверхности более, чем к горе,

Младенец родился в пещере, чтоб мир спасти;

Мело, как только в пустыне может зимой мести.

Ему все казалось огромным: грудь матери, желтый пар

Из воловьих ноздрей, волхвы – Балтазар, Гаспар,

Мельхиор; их подарки, втащенные сюда.

Он был всего лишь точкой. И точкой была звезда.

Внимательно, не мигая, сквозь редкие облака,

На лежащего в яслях ребенка, издалека,

Из глубины Вселенной, с другого ее конца,

Звезда смотрела в пещеру. И это был взгляд Отца.

24 декабря 1987

В пору зимну, в місцевості, звиклій

Радше до спеки, ніж

До холоду, до площини більше, ніж

До гірських підніж,

Немовля народилось в печері,

Щоб світ спасти;

Мело, як тільки може в пустелі взимку мести.

Йому видавалось таким невимовно великим все:

Груди матері, в парі жовтій віл та осел;

Балтасар, Гаспар, Мельхіор – волхви,

І їхні дари.

Він був лише крайкою. Крапкою теж –

Зоря згори.

Уважно, без мерехтіння, не блимнувши, віддаля,

Крізь хмари рідкі, на спеленане в яслах маля

З вселенської глибини, з тамтого її кіпця

Зоря дивилася в печеру. І то був погляд Отця.


РІЗДВЯНА ЗІРКА – ЙОСИП БРОДСЬКИЙ