Пісня про Байду – історичні пісні

В Цариграді на риночку Та п’є Байда мед-горілочку; Ой п’є Байда та не день, не два, Не одну нічку та й не годиночку; Ой п’є Байда та й кивається, Та на свого цюру1 поглядається: “Ой цюро ж мій молодесенький, Та чи будеш мені вірнесенький?” Цар турецький к ньому присилає, Байду к собі підмовляє: “Ой ти, Байдо та славнесенький, Будь мені лицар та вірнесенький, Візьми в мене царівночку, Будеш паном на всю Україночку!” – “Твоя, царю, віра проклятая, Твоя царівночка поганая!” Ой крикнув цар на свої гайдуки: “Візьміть Байду добре в руки, Візьміть Байду, ізв’яжіте, На гак ребром зачепіте!” Ой висить Байда та й не день, не два, Не одну нічку та й не годиночку; Ой висить Байда та й гадає, Та на свого цюру споглядає, Та на свого цюру молодого І на свого коня вороного: “Ой цюро ж мій молодесенький, Подай мені лучок та тугесенький, Подай мені тугий лучок І стрілочок цілий пучок! Ой бачу я три голубочки – Хочу я убити для його дочки. Де я мірю – там я вцілю, Де я важу – там я вражу!” Ой, як стрілив – царя вцілив, А царицю в потилицю, Його доньку в головоньку. “Ото ж тобі, царю, За Байдину кару! Було тобі знати, Як Байду карати: Було Байді голову істяти, Його тіло поховати, Вороним конем їздити, Хлопця собі зголубити”.


Пісня про Байду – історичні пісні