Пісні Марусі Чурай – Віють вітри

Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться, Ой як болить моє серце, А сльози не ллються.

Трачу літа в лютім горі І кінця не бачу. Тільки тоді і полегша, Як нишком поплачу.

Не поправлять сльози щастя, Серцю легше буде, Хто щасливим був часочок, По смерті не забуде…

Єсть же люди, що і моїй Завидують долі, Чи щаслива та билинка, Що росте на полі?

Що на полі, що на пісках, Без роси, на сонці? Тяжко жити без милого І в своїй сторонці!

Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися! Як я, бідна, тут горюю, Прийди подивися.

Полетіла б я до тебе, Та крилець не маю, Щоб побачив, як без тебе З горя висихаю.

До кого я пригорнуся, І хто пригoлубить, Коли тепер того нема, Який мене любить?

    Пісні Марусі Чурай – Віють вітри (Характеристика твору) Пісні Марусі Чурай – Віють вітри (АНАЛІЗ) Пісні Марусі Чурай – Віють вітри (СКОРОЧЕНО)



Пісні Марусі Чурай – Віють вітри