Переказ сюжету “Другий і Четвертий день Декамерона”

“У день правління Филомены пропонуються увазі оповідання про те, як для людей, що піддавалися многоразличным випробуванням, зрештою, понад усяке очікування, всі добре кінчалося”. Мораль: “нерідко той, хто намагається насміхатися над іншими, особливо над предметами священними, сміється собі ж на шкоду й сам же буває осміяний”. Після своєї смерті німець із Тревизо по ім’ю Арриго визнаний святим, і до його мощів, перенесеним у собор, приводять за зціленням калік, сліпих і хворих. У цей час у Тревизо із Флоренції приїжджають три лицедії: Стекки, Мартелли-Але й Маркезе, щоб теж подивитися на моці святого.

Щоб пробитися крізь юрбу, Мартеллино причиняється калікою, якого друзі ведуть до мощів. У соборі його кладуть на моці, і він робить вигляд, начебто зцілився – розгинає скривлені руки й ноги, – але раптово його довідається якийсь флорентиец, що усім розкриває його обман. Його починають немилосердно бити, і тоді Маркезе, щоб урятувати друга, повідомляє стражникам, що той нібито зрізав у нього гаманець. Мартеллино вистачають і ведуть до градоправителя, де інші присутні в соборі наговорюють на нього, що він і в них зрізав гаманці. За справу приймається суворий і жорстокий суддя. Під катуванням Мартеллино погоджується повиниться, але з тією умовою, що кожний зі скаржників укаже, де й коли в нього зрізали гаманець. Усі називають різний час, тим часом як Мартеллино тільки що приїхав у це місто. Він намагається будувати на цьому свій захист, але суддя нічого й чути не хоче й збирається його повісити.

Тим часом друзі Мартеллино звертаються за заступництвом до людини, що користується довірою градоправителя. Викликавши Мартеллино до себе й посміявшись над цією пригодою, градоправитель відпускає всіх трьох восвояси.

Четвертий день Декамерона

“У день правління Филострато пропонуються увазі оповідання про нещасну любов”.

Перша новела четвертого дня

Оповідання Фьямметты

У принца Салернского Танкреда є дочка Гисмонда, що рано залишившись удовою, вертається в будинок батька й не поспішає знову виходити заміж, вибираючи собі гідного коханого. Вибір її падає на Гвискардо, юнака низького походження, але шляхетного, слугу в будинку батька. Мріючи про таємне побачення, Гисмонда передає йому записку, у якій призначає йому зустріну в занедбаній печері й пояснює, як туди потрапити. Сама вона проходить туди по стародавньої потайной сходам. Зустрівшись у печері, коханці проходять до неї в спальню, де й проводять час. Так вони зустрічаються кілька разів.

Один раз Танкерд заходить до дочки, коли та гуляє по саду, і, очікуючи її, випадково засипає. Не помітивши його, Гисмонда приводить у кімнату Гвискардо, і Танкред стає свідком їхніх любовних утіх. Непомітно вибравшись із кімнати, він велить слугам схопити Гвискардо й заточити його в одній з кімнат палацу.

На інший день Танкред іде до дочки й обвинувачує її в тім, що вона віддалася людині “самого темного походження”. Гисмонда дуже горда жінка, тому вирішує ні про що не просити батька, а покінчити рахівниця з життям, тому що впевнено, що улюбленого вже немає в живі. Вона щиро зізнається всвоей любові, пояснюючи її достоїнствами Гвискардо й вимогами плоті, і обвинувачує батька в тім, що він, перебуваючи під владою забобонів, дорікає її не стільки в гріхопадінні, скільки у зв’язку з людиною низького походження. Гисмонда затверджує, що щира шляхетність не в походженні, а у вчинках, і навіть бідність указує лише на відсутність засобів, але не шляхетності. Приймаючи всю провину на себе, вона просить батька надійти з пий так само, як він надійшов із Гвискардо, у противному випадку обіцяє накласти на себе руки.

Танкред не вірить, що дочка здатна здійснити погрозу, і, вийнявши серце із грудей убитого Гвискардо, посилає його Гис-Монде в золотому кубку. Гисмонда звертається до серця коханого зі словами, що недруг подарував йому гробницю, гідну його доблесті. Обмивши серце слізьми й пригорнувши його до грудей, вона наливає в кубок отрута й до краплі випиває отруту. Раскаявшийся Танкред виконує останню волю дочки й ховає коханців в одній гробниці.


Переказ сюжету “Другий і Четвертий день Декамерона”