Переказ – СТЕП

Перекопська рівнина починається за Дніпром, на південь від Каховки, смуга пісків тягнеться вздовж ріки з південного заходу, незайманий степ аж до Мелітопольщини, на півдні – Чорне море, і Джарилгацька затока, і саме місто Перекоп на вузькому суходолі, що завжди правив за ворота до Криму. Рівна, безмежна просторінь (як на масштаби двох людських ніг), гола рівнина без ріки, без дерева, окремі села й хутори стоять рідко, сонце велике й пекуче котиться на небі й поринає за землю, мов за морську поверхню, небо не синє, як за Дніпром, а кольору ніжних блакитних перських шовків, небо Криму над степовим безмежжям.

Комусь, не степовикові, не зрозуміло, як живуть люди на голій, порожній рівнині, а малий Данилко виходив крадькома з хати, покинувши сестру, коло якої був за няньку, степ простелявся перед ним, як чарівна долина, на якій пахне трава, пахнуть квіти, навіть сонце пахне, як жовтий віск (ось візьміть лишень потримайте на сонці руку й понюхайте її!). І скільки всіляких ласощів росте на степу, яких можна попоїсти, і потім приблукати до батька, що пасе ватагу панських овець, мов військо, а батько дасть шкоринку з хліба й маленьку цибулинку та солі до неї.

На степу росте багато їстівного зела, треба лише знати, яке з нього можна їсти, щоб, бува, блекоти не вхопити чи жаб’ячого

Маку, а різні там брандушки, або козельці, або молочайник (не той, що по толоці росте), або пасльон та дикий мак,- це все неабиякі ласощі, степові гостинці. І степом можна йти безвісти і лягти на землю, прикласти вухо до землі – то тільки вмій прислухатися – шумить і гомонить, а коли лягти горілиць і вдивитися у глибоке небо, де пливуть хмарки на синьому повітрі, тоді здається, що сам летиш у небі, одірвавшись від землі, розсуваєш руками Хмари, ростеш під синім повітрям і, вернувшись на землю, бачиш – скільки живих друзів у тебе в степу.

І жайворонок, що загубився в небі, співаючи жайворонисі, і орел, що повис на вітрі, ледве ворупіачи кінчиками крил, виглядає здобич, чорногуз бродить по траві, як землемір, ящірка перебігла обніжок – зелена, мов цибулиння, дикі бджоли гудуть за медом, ховрашок свистить, цвіркунці – одно пиляють у свої скрипки, наче сільський швець на весіллі (Ю. Яновський; 348 сл.).

Завдання до тексту

1. Визначити стиль і тип мовлення.

2. Скласти план до тексту. Орієнтовний план

1. Перекопська рівнина починається за Дніпром. 2.1 скільки всіляких ласощів росте на степу!

3. На степу росте багато їстівного зела.

4. Скільки живих друзів у тебе в степу!

3. Лексична робота.

– Блекота – отруйна бур’янова рослина родини пасльонових.

– Брандушки – трав’яниста рослина родини лілійних.

– Зело – зелень.

– Козельці – рід багаторічної трав’янистої рослини родини ск л ад ноцвітних.

– Толока – залишене під пар поле, що служить пасовищем для худоби.

4. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слів. Тягнеться, вздовж, південний захід, незайманий степ, Мелі-

Топольщина, Чорне море, Джарилгацька затока, місто Перекоп, масштаб, неабиякий, безвісти, горілиць, ледве ворушачи, чорногуз, землемір, обніжок, бджоли, цвіркунці.

5. Питання до тексту.

– Де знаходиться перекопська рівнина?

– Розкажіть про рослинність степу.

– Чому не степовикові не зрозуміло, як живуть люди в степу?

– Які ласощі ростуть у степу?

– Розкажіть про живих друзів степу.

6. За складеним текстом стисло Переказ – ати текст.


Переказ – СТЕП