Переказ – СЕРЙОЗНА РОЗМОВА

Коридор був застелений м’якою доріжкою, по якій вони ступали беззвучно. Пройшовши цей коридор, вони перейшли в інший, поверхом вище. Потім ще вище. Коридори ті були коротенькі,

А весь будинок був невеличкий і затишний – колишній готель повітового міста.

Так вони з чемним сержантом пройшли всіма коридорами і опинилися на самій горі, на третьому поверсі.

– Будь ласка,- чемно сказав сержант, востаннє відчинивши двері, останні з числа тих, що їх йому належало відчинити.

Великий кабінет був яскраво освітлений, заставлений м’якими фотелями, застелений килимами. Неймовірна вишуканість і культурність, існування чого навіть тяжко було припустити тут. Скляні шафи з книгами, радіоприймач на бюрку з полірованого горіхового дерева, одностильність меблів, писемний стіл під зеленим сукном, накритий грубим склом, а на тім склі віддзеркалені писемні приладдя – грубі чотирикутні чорнильниці на бронзових підставках і з бронзовими покришечками, мармурове прес-пап’є, бронзова пірамідка з олівцями й ручками, стосик книг, телефонний апарат.

Андрій постояв лише мить на порозі, охопив те все оком і зупинився ним на людині, що сиділа зручно в глибокім фотелі й читала газету. Людина помалу звелась назустріч, низенька, кремезна, у військовій уніформі з блискучими ременями навхрест, і промовила сухо:

– Будь ласка,- і показала жестом на фотель поруч. І відреко мендувалась.- Я начальник райвідділу НКВД Сафигін. Будь ласка. Я Вас слухаю… – І по тих словах людина знову сіла в фотель, вмо щуючись у нім якнайзручніше, і заглибилась знов у газету.

Андрій сів у фотель навпроти, вмостився в ньому, зухвало зручно, і з неприхованим викликом наставився очима на начальника райвідділу, що звався Сафигін. Сержант сів боком на підвіконні, обпершись однією ногою об підлогу, і мовчки, не моргаючи, дивився на Андрія. У тім його погляді за похмурою байдужістю світилася іскра великої цікавості. А начальник під Андрієвим поглядом споважнів, хоч і видавався абсолютно байдужим, зрідка позирав з-під лоба на Андрія та й знову в газету. Усі мовчали (Іван Багряний; 296 сл.).

Завдання до тексту

1. Визначити стиль і тип мовлення.

2. Скласти план до тексту. Орієнтовний план

1. Коридор був застелений м’якою доріжкою.

2. Опис кабінету на третьому поверсі.

3. Опис міліціонера.

4. Мовчанка в кабінеті начальника відділу.

3. Лексична робота.

– Прес-пап’є – важкий металевий, мармуровий предмет, яким притискають папери на столі.

– Фотель (діалектне) – крісло.

4. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слів. Коротенький, невеличкий, востаннє, неймовірний, фотель,

Радіоприймач, одностильність, віддзеркалення, приладдя, прес-пап’є, назустріч, якнайзручніше, неприхований, райвідділ, підвіконня, зрідка, з-під.

5. Питання до тексту.

– Опишіть коридори в приміщенні.

– На який поверх піднялися дійові особи?

– Що було на цьому поверсі?

– Чому Андрія було приведено до начальника райвідділу?

– Опишіть кабінет начальника.

– Опишіть риси зовнішності міліціонера.

6. За складеним планом стисло Переказ – ати текст.



Переказ – СЕРЙОЗНА РОЗМОВА