Переказ – САМООСВІТА

Бабуся порають худобу, брат рубає дрова, а я сиджу у вікні. Хукаю на шибку і возькаю пальцем: займаюся самоосвітою.

У нас худоби – теличка й троє курей. Та щоб їх вберегти, треба ховатися. Теличка стоїть не в хлівці, а в засторонку, який закладений соломою, кури сидять не в курнику, а вгорі на бантинах, як сови. Півня ми самі втрубили, щоб не кукурікав, бо тоді капут не лише йому, а й курям. Ми це визуджили назубок і затямили собі назавжди: корову й порося вже давно заграбастано…

Бабуся сновигають заметеним подвір’ям. Мені видно, як їм важко, як мороз забиває їм дух: кожен видих висить сивим ковтком у повітрі, і я очима допомагаю нести відро води, мисчину товченої картоплі з половою, подумки хукаючи на бабусині руки, щоб не були такі холодні, аж сині.

Дивлюся й дивлюся на посірілу, вилинялу вовняну хустину, на вишмуляний, геть з облізлим коміром кожушок, на латану спідницю, яка тільки тому й не розповзається, що її втримує запаска, і згадую маму. У такому ж саморобному, у таких же розбитих і викривлених чоботях наглі мама досвітковим досвітком завдали на плечі клумаки та й пішли до рідні на третє Село. Це так мовлено для мене, а я добре знаю, куди й кому мама понесли печиво: хліба у ліс, партизанам – там наша рідня “Може, й загаюся”,- сказали, щоб ми не переймалися. Хто знає, коли повернуться? Німці – не вівці й не барани: окупанти! У тому слові начеб їхня заповідь: “Окупанти!” – і вони її ревно держать. Але хіба ми сліпці? І все ж я потерпаю…

А брат вганяє сокиру в поліно. Увігнав, і поліно йому вже над головою. “Г-ге-х! – викидає він зі своїх грудей, одночасно гатячи з усієї сили об пеньок обухом – гуп! Його хвацьке “г-ге-х!” мало допомагає сокирі поліно не розколюється. Воно знов над головою…

Важко старій бабусі. А як там матері? Не з медом братові. А мені найлегше: сиджу собі босяком у вікні й літописую пальцем на шибці. Що накривуляю, а мороз замережить. Що осум-лінню, а мороз замурує (Б. Харчук; 332 сл.).

Завдання до тексту

1. Визначити стиль і тип мовлення.

2. Скласти план до тексту. Орієнтовний план

1. Я займаюся самоосвітою.

2. У нас худоби – теличка й троє курей.

3. Бабуся сновигають заметеним подвір’ям.

4. Опис бабусі.

5. А брат вганяє сокиру в поліно.

6. Важко старій бабусі.

3. Лексична робота.

– Бантина – поперечина.

– Визуджили – запам’ятали.

– Сновигати – Тут Поспішно рухатися в різних напрямках, назад і вперед.

4. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слів. Самоосвіта, сновигати, мережити, угорі, саморобний, викрив лений.

5. Питання до тексту.

– Де сидить головний герой?

– Чим він займається?

– Про які часи розповідається в тексті?

– Навіщо було зарізано півня?

– Опишіть бабусю.

– Куби пішла мати?

– Від чого потерпає хлопець?

– Кому найлегше в такій ситуації? Чому?

– За складеним планом стисло Переказ – ати текст.


Переказ – САМООСВІТА