Переказ роману “Дивні пригоди барона фон Мюнхаузена”

Час дії пригод, описаних у книзі барона Мюнхаузена, – кінець XVIII в., у ході сюжету головний герой виявляється в різних країнах, де з ним відбуваються самі неймовірні історії. Все оповідання складається із трьох частин: власне оповідання барона, морські пригоди Мюнхаузена й подорожі по світлу й інші визначні пригоди героя

Починаються неймовірні пригоди самої правдивої людини на світі, барона Мююсаузена, по шляху в Росію. По дорозі він попадає в страшну сніжну буру, зупиняється в чистому полі, прив’язує свого коня до стовпчика, а коли прокидається, то виявляється в селі, а його бідний кінь б’ється на куполі церковної дзвіниці, звідки він неї знімає влучним пострілом у вуздечку. Іншим разом, коли він проїжджає на санях через ліс, вовк, що накинувся на всьому ходу на його коня в запряжці, настільки вгризається в тіло коня, що, з’ївши його, сам виявляється запряженим у сани, на яких Мюнхаузен і добирається благополучно до Санкт-Петербурга

Оселившись у Росії, барон часто ходить на полювання, де з ним відбуваються дивні веши, але спритність і хоробрість завжди підказують йому вихід зі скрутного стану. Так, один раз йому доводиться замість рушничного кременя, забутого будинку, використовувати для добутку пострілу іскри, які посипалися в нього при ударі з очей. Іншим разом на шматочок сала, нанизаний на довгу мотузку, йому вдається піймати таку кількість качок, що вони благополучно змогли донести його на своїх крилах до будинку, де він, по черзі звертаючи їм шиї, робить м’яку посадку

Гуляючи по лісі, Мюнхаузен зауважує чудову лисицю, щоб не псувати її шкіру, він вирішує піймати неї, прибивши за хвіст до дерева. Бідна лисиця, не чекаючи рішення мисливця, сама залишає свою шкіру й тікає в ліс, так барон одержує її чудову шубу. Без примуса приходить на кухню Мюнхаузена й сліпа веприца. Коли барон своїм влучним пострілом попадає у хвостик поросяти-поводиря, за який трималася мати, порося тікає, а свиня, тримаючись за залишок хвостика, слухняно йде слідом за мисливцем

Більша частина незвичайних подій на полюванні обумовлене тим, що в Мюнхаузена кінчаються патрони. Вишневою кісточкою замість патрона стріляє барон у голову оленя, у якого потім між рогів виростає вишневе дерево. За допомогою двох рушничних кременів підриває Мюнхаузен чудовищною ведмедя, що напав на нього в лісі. Вовка ж барон вивертає навиворіт, засунувши йому через розкриту пащу в черево руку

Як у всякого запеклого мисливця, улюблені свійські тварина Мюнхаузена – це борзі собаки й коні. Його улюблена хортиця не захотіла кинути барона навіть тоді, коли прийшло їй час обзавестися потомством, тому й ощенилася вона під час погоні за зайцем. Яке ж був подив Мюнхаузена, коли він побачив, що не тільки за сукой його мчиться її потомство, але й зайчиху переслідують її зайчата, яких та народила також під час погоні

У Литві Мюнхаузен приборкує запопадливого коня й одержує його в подарунок. Під час штурму турок в Очакові кінь втрачає свою задню частину, що барон потім знаходить на лузі в оточенні молоденьких кобил. Мюнхаузен анітрошки не дивується цьому, він бере й зшиває круп коня молодими паростками лавра. У результаті не тільки кінь зростається, але й паростки лавра дають корінь

Під час російсько-турецької війни, у якій наш доблесний герой не міг не взяти участь, з ним відбувається ще кілька забавних випадків. Так, він робить подорож у табір турків на гарматному ядрі й у такий же спосіб вертається назад. Під час же одного з переходів Мюнхаузен разом зі своїм конем ледве було не тоне в болоті, але, зібравши останні сили, сам витягає себе за волосся із трясовини

Не менш захоплюючі пригоди знаменитого оповідача й на море. Під час своєї першої подорожі Мюнхаузен відвідує острів Цейлон, де на полюванні він попадає, здавалося б, у безвихідну ситуацію між левом і роззявленою пащею крокодила. Не втрачаючи ні мінути, барон мисливським ножем відтинає голову леву й запихає його в пащу крокодила доти, поки той не перестає дихати. Друга морська подорож Мюнхаузен робить у Північну Америку. Третє – закидає барона у води Середземного моря, де він попадає в шлунок величезної риби. Танцюючи в її череві запальний шотландський танець, барон змушує бідна тварина так битися у воді, що його зауважують італійські рибалки. Убита гарпуном риба попадає на судно, так мандрівник звільняється зі свого ув’язнення

Під час свого п’ятого вояжу по морю з Туреччини в Каїр Мюнхаузен обзаводиться відмінними слугами, які допомагають йому виграти суперечку з турецьким султаном. Суть же суперечки зводиться до наступного: барон зобов’язується за годину доставити з Відня до двору султана пляшку гарного токайського вина, за що султан йому дозволить взяти стільки золота зі своєї скарбниці, скільки зможе віднести слуга Мюнхаузена. За допомогою своїх нових слуг – скорохода, слухача й влучного стрільця мандрівник виконує умову парі. Силач же з легкістю за один раз виносить всю скарбницю султана й занурює її на корабель, що поспішно залишає Туреччину

Після допомоги англійцям під час їхньої облоги Гибралтару барон відправляється у свою північну морську подорож. Спритність і безстрашність і тут виручають великого мандрівника. Виявившись в оточенні лютих білих ведмедів, Мюнхаузен, убивши одного з них і сховавшись у його шкірі, винищує й всіх інших. Він рятується сам, добуває чудові ведмежі шкіри й вкуснейшее м’ясо, яким пригощає своїх друзів

Список пригод барона, напевно, був би неповним, якби він не відвідав Місяць, куди його корабель закинули хвилі урагану. Там він знайомиться з дивними жителями “блискаючого острова”, у яких “живіт – валіза”, а голова – це частина тіла, що може існувати цілком самостійно. Народжуються сновиди з горіхів, причому з однієї шкарлупи лупиться воїн, а з іншої – філософ. У всім цьому барон пропонує самим переконатися своїм слухачам, відправившись негайно ж на Місяць

Наступна дивна подорож барона починається з дослідження вулкана Етни. Мюнхаузен стрибає у вогнедишний кратер і виявляється в гостях у бога вогню Вулкана і його циклопів. Потім через центр Землі великий мандрівник попадає в Південне море, де разом з командою голландського корабля він відкриває сырный острів. Люди на цьому острові із трьома ногами й однією рукою. Харчуються вони винятково сиром, запиваючи його молоком з рік, що протікають по острові. Усе тут щасливо, оскільки на цій землі немає голодних. Покинувши чудовий острів, корабель, на якому був Мюнхаузен, попадає в черево величезного киту. Невідомо, як зложилася б подальша доля нашого мандрівника й почули б ми про його пригоди, якби команді корабля не вдалося вирватися разом із судном з полону. Вставивши щогли корабля в рот тварини замість розпірок, їм удалося вислизнути. Так закінчуються мандрівки барона Мюнхаузена

Е. А. Коркмазова



Переказ роману “Дивні пригоди барона фон Мюнхаузена”