Ой у степу криниченька скорочено – Соціально-побутові пісні

Ой у степу криниченька,

З неї вода протікає. (2)

Гей, там чумак сиві воли пасе

Та з криниці напуває.

Воли ревуть, води не п’ють.

Бо в Крим доріженьку чують. (2)

Ой Бог знає, та Бог і відає.

Де чумаченьки ночують.

Ой ночують чумаченьки

В чистім степу при долині, (2)

Розпустили сірі воли пасти

При зеленій муравині.

Умер, умер чумаченько

Та в неділеньку вранці, (2)

Поховали того чумаченька

У зеленому байраці.

Ой прилетіла сива зозуленька.

Та все “ку-ку” та “ку-ку”. (2)

– Ой подай, чумаче, та подай, голубе,

Та хоч правую руку!

– Ой рад би я, моя мила.

Хоч обидві подати: (2)

Насипано та сирої землі.

Що не можу підняти.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):

Народна чумацька пісня “Ой у степу криниченька” оповідає про тяжку долю чумаків. Чумаки лагодили вози, запрягали волів, збиралися у валки й вирушали в довгу й небезпечну дорогу – у Крим по сіль. У мандрівці траплялися різні пригоди – і розбійники нападали, і хвороби чіплялися, і худоба пропадала. Тому складено так багато журливих пісень про чумацьку долю, коли господарі після кілька-місячної подорожі не поверталися додому, а знаходили останній притулок десь край дороги.

Взагалі, чумаки – перші купці, мандрівники, “жива газета”. Вони побували не лише в Криму, а у й Європі, в багатьох країнах, сприяли економічним та культурним зв’язкам між державами. У пісні зустрічається фольклорний образ зозулі з її віщуванням, постійні епітети (чистий степ, зелена муравина, зелений байрак, сира земля).



Ой у степу криниченька скорочено – Соціально-побутові пісні