Ой ти, дівчино, з горіха зерня – ІВАН ФРАНКО Скорочено

Ой ти, дівчино, з горіха зерня,

Чом твоє серденько – колюче терня?

Чом твої устонька – тиха молитва,

А твоє слово остре, як бритва?

Чом твої очі сяють тим чаром,

Що то запалює серце пожаром?

Ох, тії очі темніші ночі,

Хто в них задивиться, й сонця не хоче!

І чом твій усміх – для мене скрута,

Серце бентежить, як буря люта?

Ой ти, дівчино, ясная зоре!

Ти мої радощі, ти моє горе!

Тебе видаючи, любити мушу.

Тебе кохаючи, загублю душу.

Коментар

Поезія І. Франка “Ой ти, дівчино, з горіха зерня…” створена за фольклорними мотивами з характерними ознаками народної пісні Ліричний герой закоханий, він дивується тому, як різні якості характеру поєднуються у його коханої – уста – “тиха молитва”, а слово – “гостре, як бритва”. Дівчина горда, зрозуміти її і здобути прихильність, – як дістати зернятко із твердого горішка, – дуже важко. Почуття любові ліричного героя таке сильне, що він ладен “згубити душу”, вважає це і своєю радістю, і своїм горем.

Поезія покладена на музику.



Ой ти, дівчино, з горіха зерня – ІВАН ФРАНКО Скорочено