Музика, очерет – СЕРГІЙ ЖАДАН Скорочено

*** Музика, очерет, на долоні, руці. Скільки пройде комет крізь понадхмар’я ці. Як проступа тепло через ріки, міста.

Все, що у нас було – тільки ця висота. Все, що трималось вій, голос печальний, плач, я скидаю на твій автовідповідач. Поїзд твоїх химер не зупиняє біг, нам з тобою тепер

Падає різний сніг. Нарізно кров поспіша, солодко шириться лет, тихо росте душа, мов ламкий очерет.

Коментар Ліричний герой глибоко переживає розлуку з коханою (“нам з то-бою тепер падає різний сніг”). Йому залишаються спогади про музику ламких очеретів, про висоту, де були удвох. І солодко завмирає, “тихо росте душа” в пригадуванні щастя і в його передчутті.



Музика, очерет – СЕРГІЙ ЖАДАН Скорочено