Муха й Бджола – ЛЕОНІД ГЛІБОВ Скорочено

Весною Муха-ледащиця Майнула у садок На ряст, на квітки подивиться, Почуть Зозулин голосок. От примостилась на красолі

Та й думає про те, Що як то гарно жить на волі. Коли усе цвіте. Сидить, спесиво1 поглядає. Що робиться в садку; Вітрець тихесенько гойдає. Мов панночку яку… Побачила Бджолу близенько:

– Добридень! – каже їй. – Оддиш хоч трохи, моя ненько. Сідай отут мерщій. – Та ніколи мені сидіти, – Одвітує Бджола, – Вже час до пасіки летіти: Далеко від села.

– Яка погана, – Муха каже, – На світі доленька твоя: Раненько встане, пізно ляже… Мені б отак – змарніла б я. За тиждень би головоньку схилила. Моє життя, голубко мила, –

Талан як слід: Чи де бенкет2, чи де обід. Або весіллячко, родини, – Такої гарної години Ніколи не втеряю я: І їм, і ласую доволі, – Не те що клопоти у полі І праця бідная твоя! –

На річ таку Бджола сказала: – Нехай воно і так; Та тільки он що я чувала, Що Муху зневажає всяк, Що де ти не поткнешся Або до страви доторкнешся, – Тебе ганяють скрізь: Непрохана не лізь.

– Стару новинку, – каже Муха, – Десь довелось тобі почуть!.. Запевне, дурень дурня слуха… Велике діло – проженуть! Не можна в двері – я в кватирку Або пролізу в іншу дірку – І зась усім!

Нехай ся байка мухам буде. Щоб не сказали часом люде, Що надокучив їм.

1 Спесиво – зарозуміло, чванькувато. 2 Банкет – урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовуються на честь кого-небудь.

Коментар Кажуть, що нахабство – друге щастя. Про тих, хто користується таким девізом у житті, в алегоричній формі говорить Л. Глібов у бай ці “Муха й Бджола”. Бджола – трудяща людина, яка не може без праці. хоче жити чесно заробленим. Муха – це та людина, що живиться чужою працею, нахабно забирає придбане, зроблене іншими, ще й хизуєть ся при цьому. Таких людей-нероб зневажали раніше й зневажають тепер


Муха й Бджола – ЛЕОНІД ГЛІБОВ Скорочено