Мосендз Леонід – Біографія

Леоні́д Маркович Мосендз ( 20 вересня (2 жовтня) 1897, Могилів-Подільський, Вінницька область,- † 14 жовтня 1948,Бльонау, Швейцарія) – український поет, прозаїк, есеїст, гуморист (спільно з Ю. Кленом – під псевдонімом Порфирій Горотак).

Леонід Мосендз народився у м. Могилеві-Подільському в родині державного урядовця, з українського роду Мосендзи. 1915 р. закінчив у Вінниці учительську семінарію. У роки Першої світової війни перебував у російській армії, потім вступив до військаУНР. Після поразки УНР емігрував. З польської Ченстохови у 1922 році переїхав до Чехословаччини, де 1923/24 p. закінчив гімназію і вступив на хіміко-технологічний факультет Української господарської академії в Подєбрадах. 1928 р. одержує тут диплом інженера-технолога й залишається в УГА асистентом.

У 1931 р. він захищає докторську дисертацію з проблем переробки нафти, працює в лабораторіях. У час пробудженняЗакарпаття Мосендз у 1937/38 p. викладає в державній академії в Сваляві, а після окупації Закарпаття переїжджає доБратислави. У 1945 р. виїздить до Австрії. У м. Інсбруку Мосендз заприятелював з Ю. Кленом (О. Бургардтом), з яким разом 1947 р. видав (під спільним псевдонімом Порфирій Горотак) збірку пародійних віршів “дияволічні параболи”.

У 1946 р., тяжко хворий на сухоти, переїжджає до Швейцарії, де в м. Бльоне (Blonay) 1948 р. помирає, похований там же. Його спадщина багата: збірка “Зодіак” (1941), три поеми (“Вічний корабель” (1940), “Канітферштан” (1945) і “Волинський рік” (1948)), три збірки новел і оповідань (“Засів”, “Людина покірна”, “Відплата”) і незавершений роман “Останній пророк” (посмертне видання 1960).

Творчий доробок

Автор есе “Штайн – ідея і характер” (1935), збірки “Зодіак” (1941); поем “Вічний корабель” (1940), “Канітферштан” (1945), “Волинський рік” (1948), збірок новел і оповідань “Засів”, “Людина покірна”, “Відплата”; роману “Останній пророк” (посмертне видання 1960). Окремі видання:

Мосендз Л. Відплата. – Львів, 1939. – 125 с. Мосендз Л. Вічний корабель: Лірична драма. – Прага: Колос, 1940. – 32 с. Мосендз Л. Волинський рік: Поема. – Мюнхен: Українська трибуна, 1948.- 80 с. Мосендз Л. Засів: Повість. – Прага: Колос, 1941. – 96 с. Мосендз Л. Канітферштан. – Інсбрук, 1945. – 31 с. Мосендз Л. Людина покірна: Оповіді / Передм. Л. Нигрицького. – Львів: Вид. І. Тиктора, 1937. – 126 с. Мосендз Л. Останній пророк. – Торонто, 1960. – 456 с.

Виявив себе також у публіцистиці, перекладах.

Дмитро донцов назвав його “одним із найкращих, коли не найкращим – із наших… новелістів”.



Мосендз Леонід – Біографія