Максим і Мирослава – сміливі, мужні патріоти; краса їхніх почуттів. Тугар Вовк. Осудження зради громаді заради збагачення. Викриття жорстокості, моральної звироднілості, духовної ницості загарбників (Бурунда)

УРОК 12

Тема. Максим і Мирослава – сміливі, мужні патріоти; краса їхніх почуттів. Тугар Вовк. Осудження зради громаді заради збагачення. Викриття жорстокості, моральної звироднілості, духовної ницості загарбників (Бурунда).

Мета. Навчити учнів характеризувати образи персонажів, підтверджуючи думку цитатами з тексту; удосконалювати навички складання плану характеристики літературного героя, провести аналогії з сучасним життям; виховувати учнів на прикладах позитивних літературних героїв.

Обладнання: ілюстрації-портрети героїв повісті; схема плану характеристики літературного героя.

Хід уроку

I. Повідомлення теми і мети уроку (запис у зошитах).

II. Робота над характеристикою образів.

1. Образ літературного героя. Мирослава.

– Художній твір пишеться і читається людиною, і саме людина перебуває в його центрі, тому вивчення персонажів посідає особливе місце в аналізі тексту. Позитивні образи повісті “Захар Беркут” наділено найкращими рисами характеру, поведінки і зовнішності. Вони і в сучасного читача викликають повагу, захоплення та симпатію. Це – люди, в яких гармонійно поєдналися моральна і фізична краса. Такою в повісті є Мирослава. (Пропонуємо учням доказати або спростувати дану тезу, використовуючи план характеристики образУ.)

Схема плану характеристики образу

(запис на дошці)

1. Становище героїні.

2. Життєві умови, оточення, принципи і прагнення.

3. Тип характеру, риси вдачі.

4. Життєва доля.

5. Засоби характеристики персонажа у творі (портрет; характеристика – авторська, самохарактеристика, характеристика іншими персонажами; вчинки; мова героя).

6. Ставлення автора до героя.

Зразок відповіді

1. Мирослава – дівчина-русинка, дочка боярина Тугара Вовка. При народженні втратила матір; виховувала її проста селянка, змалку привчаючи дівчину до всякої роботи.

2. Мирослава зростала духовно багатою, незалежною, але зовсім не знала життя, була обмежена у спілкуванні з людьми (тому й не підозрювала про темні справи батька). Звідала виховання (навчилася володіти зброєю, бути витривалою). Головне для Мирослави – бути вірною собі, завжди діяти так, як підказує сумління і серце, тому дівчина виступає проти батька на боці тухольців, стає справжньою патріоткою, має розвинене почуття справедливості. Вона не осквернила свого роду, рідної землі, не зрадила, як її батько, а стала на праведний шлях боротьби з ворогом.

3. У Мирослави ніжне серце, але водночас вона – жінка-воїн: єдина з жінок брала участь у небезпечних ловах на дикого звіра. Смілива, вольова, потрапивши в смертельну небезпеку, не розгубилася. (Пропонуємо учням зачитати або вивчити напам’ять уривок, в якому змальовується двобій Мирослави з ведмедицею). У боротьбі тухольців з монголами дівчина виявляє себе справжнім патріотом, мужнім, розумним, кмітливим воїном. Вчить тухольців робити смертоносну зброю – метавки, сама бере участь у бою. Найяскравіше її основні риси характеру проявляються у конфлікті між батьком-боярином і тухольською громадою. Дізнавшись, що батько – зрадник, Мирослава відмовляється від нього й переходить на бік тухольської громади. (Зачитуємо уривок з тексту.)

4. Доля Мирослави, безумовно, трагічна. Дівчина любить батька, прагне врятувати його честь, повернути на шлях єднання з народом, але це їй не вдається. Вона не знаходить йому виправдання, бо через нього гинуть сотні невинних людей. Мирослава покохала простого хлопця, який в очах її батька був хлопом. Близькими їй стали Тухольщина та її мешканці. Вона намагається врятувати з полону Максима, не задумуючись, що буде з нею самою. Виступає проти рішення Захара Беркута розбити ворогів до останнього, вбивши при цьому й сина. “Замість батька дала їй доля брата… і мужа…” Максим і Мирослава отримали благословення від Захара Беркута. (Зачитуємо.)

5. Портрет змальовано народно-поетичними засобами. Її тонкий стан порівнюється з тополею; вона “звинна, як вивірка”, “рум’яніється, як рута”, в неї “чорні, палкі очі”. Тухольці, милуючись нею, говорили (характеристика іншими персонажами): “От дівчина! Тій не жаль би бути мужем”. “Дивна дівчина! – думалось йому (Максимові) раз по разу, – такої я ще й не видав ніколи!” “Дівчино! Чародійська появо! – скрикнув він (Максим), вдивляючись у неї напів з тривогою, а напів з глибоким поважанням. – Хто ти, і хто прислав тебе сюди з такими вістями? Бо тепер я бачу, що ти не можеш бути Мирослава, дочка Тугара Вовка. Ні, ти, певно, дух того Сторожа, котрого звуть опікуном Тухлі.”

Мова героїні багата, пересипана епітетами і порівняннями. У висловлюваннях Мирослави любов, поєднана з почуттям власної гідності. (Зачитуємо діалоги Мирослави з батьком, Максимом, Захаром Беркутом.)

6. Автор ставиться до своєї героїні з любов’ю і повагою. Він зачудований нею, пише, що все в ній зливалося в таку “дивну чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову, той довіку не міг забути її лиця, її ходи, її голосу”.

2. Порівняльна характеристика Максима і Тугара Вовка. (Запис у зошитах.)

Максим і Тугар Вовк – представники антагоністичних таборів. Вони різні, але у дечому і схожі (усвідомлення своєї сили; почуття власної гідності, сміливість, витривалість, залізна воля; розум і кмітливість; бажання повнокровного життя).

Ці позитивні риси підпорядковано абсолютно різним життєвим принципам. Яким саме?

Ставлення Автора до Максима І Тугара Вовка.

Мужність, відвага Максима викликали захоплення навіть у самого Тугара Вовка: “їй-богу, славний молодець… Не дивуюсь, що він очарував мою доньку. І мене самого він міг би очарувати своєю рицарською вдачею!” Даючи устами ворога таку високу оцінку вчинків Максима, І. Франко ще більше героїзує цей образ.

Максим

Тугар Вовк

– визнання рівності між людьми;

– найвищий ідеал – влада громади;

– любов до рідної землі;

– вірність давнім звичаям;

– чесність і відвертість;

– справедливість.

– почуття своєї вищості, зарозумілість;

– найвищий ідеал влада власника;

– відсутність почуття патріотизму;

– зневага до народних звичаїв, віри;

-підступність і хитрість;

-жорстокість.

Письменник однозначно засуджує Тугара Вовка, поступово розкриваючи усі сторони його вдачі та причини злочину. Вже на початку повісті Франко, нагнітаючи негативні риси зовнішності й характеру, викликає в читача відразу до персонажа: “Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів, яких їхав воювати”. Прізвище Вовк повністю імпонувало його вовчій натурі. Авторська характеристика Тугара Вовка підсилюється його самохарактеристикою. Погрожуючи в думках тухольцям, він говорить: “Але постійте, ви, хамове плем’я, пізнаєте ви, з ким маєте діло! Тугар Вовк – се не тухольський вовк, він і тухольським медведям зуміє показати “зуби”. Зрадника, підкреслює Франко, завжди чекає ганебний кінець.

– Через протиставлення в повісті цих дійових осіб підкреслено думку, що у світі споконвіку бореться добро зі злом, і добро неминуче перемагає, хоча, буває, і ціною великих втрат.

3. Характеристика негативних персонажів (Пета, Бурунда).

Хани Пета і Бурунда – історичні постаті. Це – керівники нападу ординців на Русь, знекровлену князівськими міжусобицями. їм притаманні жорстокість і ненависть до вільнолюбного руського народу. Кров стигне в жилах від історій з життя Золотої Орди, яку Пета вважає повчальною і розповідає бояринові. Він виділяється ще й розумом, хитрістю, мистецтвом “ведення великих мас, кермованих великими битвами та походами”.

Бурунда – також сильний ворог, від якого годі чекати пощади. Головне для нього – кров і руїни. Навіть перед смертю він прагне спершу вбити Максима, який не скорився дикій силі завойовників.

III. Підсумок уроку.

– Чи допомагають другорядні персонажі розкрити характер головного героя? Як саме?

– Що таке зрада? Чи можна її виправдати? Перелічіть риси, характерні для позитивних і негативних персонажів твору.

(Оцінка активності учнів на уроці, способу спілкування, дотримання правил обміну думками.)

IV. Домашнє завдання.

Складіть письмову порівняльну характеристику Максима і Тугара Вовка або характеристику образу Мирослави. (Зошити збираємо на наступному уроці, оцінюючи роботи.)


Максим і Мирослава – сміливі, мужні патріоти; краса їхніх почуттів. Тугар Вовк. Осудження зради громаді заради збагачення. Викриття жорстокості, моральної звироднілості, духовної ницості загарбників (Бурунда)