Мадх

Інші твори:

1. Газель Газель (від араб. – ліричний вірш) – ліричний вірш, що складається не менше як з трьох, не більше як з дванадцяти бейтів (двовіршів), пов’язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (крім...
2. Сфрагіда Сфрагіда (грецьк. sphrаgis – карб, печатка) – згадка автором свого імені чи прізвища у віршовому творі. Відома з античної доби (“Так сказав Фокілід”), але перетворена на обов’язковий атрибут у класичних...
3. Заджал Заджал (араб. – мелодія, пісня, наспів) – строфічна арабська народна поезія, що складається із шести-дев’яти строф. Виникла в Іспанії в добу арабського володарювання як реакція спротиву канонам арабського віршування. За...
4. Диван Диван (перс. – запис, книга) – у класичних літературах Близького та Далекого Сходу – поетична збірка одного автора чи збірник кількох авторів, де в межах певних жанрів в абетковому порядку...
5. Хамса, або П’ятерниця Хамса, або П’ятерниця – в тюркомовних народів – великий за обсягом поетичний твір, що складається з п’яти великих поем за традиційними східними мотивами, написаних одним розміром. Приміром, X. Алішера Навої...
6. Садж Садж – у літературах східних народів – оповідь про якусь подію римованою прозою й чергуванням римованої та неримованої прози, як, скажімо, у “Гулістані” (“Трояндовому саді”) класика перської й таджицької літератур...
7. Макама Макама (араб. – зібрання)- жанр крутійської новели, поширений у літературах азійських народів (арабській, перській, єврейській), створювався у стилі сидж, поєднувався у цикли з єдиним розповідачем та єдиним героєм. Відоме “Зібрання...
8. Послання Послання – різновид епістоли, віршований твір, написаний як звернення до певної особи чи багатьох осіб. Цей жанр, започаткований в античну добу (приміром, “Послання до Пізонів” Горація, де мовиться про принципи...
9. Романс Романс (ісп. romance, від лат, romance – по-романськи) – невеликий за обсягом вірш та музичний твір для сольного співу з інструментальним акомпанементом. Так називалися пісні народною мовою в Іспанії, на...
10. Туюг Туюг – у поезії тюркомовних народів – подібний до рубаї вірш з омонімічними та каламбурними римами й редифом за схемою: ааба. В українській версифікації з’являється надзвичайно рідко: Я довго жив...
11. Хор Хор (грецьк. choros – співочий колектив, що виконує вокальні твори) – група осіб (танцюристів та співаків) – учасників святкування бога Діоніса у Стародавній Греції, котрі виконували відповідні дифірамби. Згодом з’явився...
12. Дастан Дастан – У тюркомовних народів – оповідний вірш або поема про важливі суспільно-політичні події, подвиги героїв, пов’язані з ісламом, а також за мотивами “Тисячі й однієї ночі”, на сюжети, запозичені...
13. Одинадцятискладник Одинадцятискладник – у силабічному віршуванні – віршовий рядок із одинадцяти складів. У європейській поезії розвинувся із античного ямбічного триметра. Італійський 0. мав обов’язкові наголоси на 10-му і 4-му (або 6-му)...
14. Дадаїзм Дадаїзм – авангардистська літературно-мистецька течія, виникла 1916, назву отримала завдяки румунському поетові Т. Тцарі, котрий віднайшов слово “дада” у словнику Ларруса, де воно мовою негритянського племені кру означало “хвіст священної...
15. Нарис Нарис – оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображено дійсні факти, події я конкретних людей. За обсягом наближається до невеличкого оповідання, новели, але позбавлений чіткої, завершеної фабули, обов’язкової для новели, притаманної...
16. Кування слів – крилаті вирази Кування слів Так називали Творення неологізмів в українській мові наприкінці XIX ст. Вислів поширився на початку 80-х років у зв’язку з перекладацькою діяльністю М. Старицького і вживався літературною критикою і...
17. Повістка Повістка – невеликий епічний твір (повість, оповідання, оповідь, розповідь, переказ). Термін поширився у другій половині XIX ст. Ним називали окремі свої оповідання Ю. Федькович, М. Коцюбинський, А. Кримський, І. Франко...
18. Переказ – ОДЯГ Назви одягу – це слова, які ми повторюємо щоденно, а часом і по кілька разів на день. А чи замислюємося ми над тим, звідки вони взялися, який шлях пройшли, що...
19. На розпуттях велелюдних – крилаті вирази На розпуттях велелюдних В українській літературній мові вислів поширився з поеми Т. Г. Шевченка “І мертвим, і живим…” (1845): Тільки я, мов окаянний, І день, і ніч плачу На розпуттях...
20. Світ ловив мене, та не спіймав – крилаті вирази Світ ловив мене, та не спіймав Слова визначного українського філософа і поета Г. С. Сковороди (1722-1794), вибиті (як епітафія) на його надгробку. У цьому афоризмі виражено зневагу до багатства, титулів...
21. КАВАЛЬКАНТІ, Гвідо (1255 – 1300) КАВАЛЬКАНТІ, Гвідо (Саvalkanti, Guido – 1255, Флоренція – 27.08.1300, там само) – італійський поет. Народився у Флоренції, в період антагоністичного протистояння партії гвельфів (прибічників папи) і гібелінів...
22. НІЗАМІ – ОМАР ХАЙЯМ ОМАР ХАЙЯМ НІЗАМІ (XII ст.) Нізамі Гянджеві Абу Мухаммед Ільяс ібн Юсуф – азербайджанський поет і мислитель, що писав перською мовою. Він народився близько 1141 р. в Гянджі, що була...
23. Синестезія Синестезія (грецьк. synaesthesis – одночасне відчуття) – художній прийом, поєднання в одному тропі різних, іноді далеких асоціацій. Випливає із природної властивості людини переживати водночас враження, одержані від кількох органів чуття,...
24. Терцет Терцет (італ. terzetto, від лат. tertius – третій) – тривірш. Строфа Т. самостійна за умови, коли схема рим викінчена в її межах або під час римування один віршовий рядок лишається...
25. НАСІМІ, Сеййід Імадеддін (1369 – 1417) НАСІМІ, Сеййід Імадеддін (автонім: Сеййід Імадеддін – 1369, м. Шемаха – 1417, м. Алеппо) – азербайджанський поет і мислитель. Місце народження Насімі – Шірван. Деякі дослідники твердять,...
26. Графоманія Графоманія (грецьк. grapho – пишу та mania – хвороблива пристрасть) – хворобливе прагнення особи, позбавленої хисту, до літературної діяльності, що імітує справжню літературу, дискредитує мистецтво. У 20-ті XX ст. мав...
27. Модернізм Модернізм (фр. moderne – сучасний, найновіший) – загальна літературно-мистецьких тенденцій неміметичного гатунку на межі ХІХ-ХХ ст., що виникли як заперечення ілюзіоністсько-натуралістичної практики в художній царині, обгрунтованої філософією позитивізму Ця філософія...
28. Анакруза Анакруза (грецьк. andkrusis – відштовхування) – слабкі ненаголошені склади, що передують першому метричному наголосу. У силабо-тонічному віршуванні при хореях та дактилях А. буває нульова, при ямбах та амфібрахіях – односкладова,...
29. Децима Децима (лат. decima – десята), або Еспінела (за прізвищем іспанського поета XVI cm. В. Еспінеля) – десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: аббааггддг. Перший чотиривірш мав зав’язку ліричної колізії, останній...
30. Протограф Протограф (грецьк. protos – перший і grapho – пишу) – текст, на який спирається один чи кілька текстів. Скажімо, П. першого видання “Слова про Ігорів похід” (1800) був втрачений у...