“Лиш боротись – значить жить”. І. Франко. Розповідь про письменника. Особливості виразного читання художньо-публіцистичної прози

УРОК 9

Зустріч з письменником

Тема. “Лиш боротись – значить жить”. І. Франко. Розповідь про письменника. Особливості виразного читання художньо-публіцистичної прози.

Мета. Поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях класика української літератури; розвивати вміння вести “діалог” з письменником, читати й опрацьовувати художньо-публіцистичну прозу; формувати бажання вчитися у Франка любові до Вітчизни, трудового народу, мужності.

Обладнання: підручник, портрет І. Франка із серії “Українські письменники-класики” або портрет І. Франка (худ. І. Деркач, с. Криворівня), фотографія надмогильного пам’ятника Франкові на Личаківському кладовищі (скульптор С. Литвиненко), виставка творів І. Франка про дітей, фольклору.

Хід уроку

I. Рольова гра “Зустріч з Франком”. (Опрацювання статті М. Коцюбинського “Іван Франко”, заданої додому.)

– Надаємо слово М. Коцюбинському, який був особисто знайомий з талановитим поетом, прозаїком, перекладачем і фольклористом, одним із найвизначніших політиків Галичини кінця XIX – початку XX ст. – Іваном Франком. (Виступ заздалегідь підготовленого учня у ролі М. Коцюбинського.)

“… Сьогодні я хочу познайомити вас з одним з найкращих українських письменників – з Іваном Франком. Перед вами його портрет (вказує на портрет). Те, що ви бачите, хотів би трохи доповнити. Невеликий, хоча сильний мужчина. Високе чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергійне, вперте. Рудувате волосся непокірливо пнеться, вуса стирчать. Скромно одягнений, він тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить – і вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло та ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри. А тепер давайте поспілкуємось.

– Яку деталь при описі свого друга я не підкреслив?

– Чому мені закарбувалась у пам’яті остання зустріч з Іваном Яковичем?

– Назвіть улюблену форму, “в яку Франко “одягає” свої прозаїчні твори”.

– Знайдіть у моїй статті і зачитайте дві улюблені теми письменника.

– До яких жанрів належать згадувані мною твори?

Слово вчителя. Отже, М. Коцюбинський у своєму рефераті про І. Франка розкрив велику духовну силу письменника, привабливість і непереможний вплив його полум’яного слова на інших.

II. Оголошення теми, мети уроку та епіграфа (запис у зошитах).

III. Бесіда за круглим столом.

Виступ Івана Франка (учень, підготовлений заздалегідь).

“… десь там у найглибшій глибині горить огонь… Се огонь у кузні мойого батька… І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу… І що він не погас і досі”. (З оповідання “У кузні”.)

Найдорожчим визнанням були для мене радісні сльози батька, який побачив нагородження сина за успіхи в навчанні, тим більше, що тата невдовзі не стало. На щастя, вітчим подбав, аби я закінчив науку.

Розмова учнів з малим Івасем.

– Якими мовами, крім української, ти володів? (Польською, німецькою.)

– Що тобі найбільше не подобалось під час навчання в другому класі школи отців василіян у Дрогобичі? (… Садизм одного з учителів, ганьба і жорстокість покарань у школі. Про це я написав в оповіданнях “Красне писання”, або “Schonschreiben”, та “Отець-гуморист”.)

– Як тобі вдалося зібрати бібліотеку з 500 томів, хоча грошей на це не мав? (Роблячи за товаришів письмові завдання, в нагороду брав лише книжки. Щотижня заходив у книгарні, часто купував антикварні книги.)

(Вчитель пояснює слово антикваріат, учні записують визначення у зошиті.)

Антикваріат – це цінні речі (книги, картини, прикраси тощо) з минулих століть.

Іван-студент.

– Їдучи до Львівського університету з глибокими знаннями, відмінними оцінками та значним творчим доробком (близько сотні творів), я був сповнений радісних мрій і сподівань.

Університет уявлявся мені храмом науки, центром культурного життя, світочем прогресу.

Розмова учнів з Іваном-студентом.

– З чого ви розпочали творчу діяльність? (З написання шкільних творів німецькою та польською мовами.)

– Чи справді збирання фольклору було вашою другою пристрастю? (Так. Я любив мандрувати рідним краєм і збирати українські народні пісні, прислів’я, казки. Зібрав 400 пісень і 1800 коломийок. Почав записувати їх ще з десятирічного віку.)

– За що вас заарештували у 1877 p.? (Мене звинувачували в участі в таємних товариствах, але я відповів на це потроєним завзяттям у творчій праці.)

– Що було причиною повторного арешту 1880 p.? (Цього разу це була просто підозра в нелегальній агітації. Після трьох місяців безпідставного ув’язнення мене етапом у супроводі поліцая відправили у Нагуєвичі.) По дорозі “нас заскочив дощ і промочив до нитки. Я дістав сильну лихорадку… Крізь дорожну пилюку з пальців… сочилася кров”.

Іван Якович Франко. “Оглядаючися своїми споминами в ті часи…, я з чистою совістю можу сказати, що вони зовсім не були страчені ані для

Мене особисто, ані навіть для інтересів нашого народу, для яких я власне в тім часі зробив, здається мені, далеко більше, ніж котрий-будь із наших найвидатніших діячів того часу”. З одного боку, зростає мій авторитет, популярність, талант, а з другого – не припиняються переслідування властями”.

Розмова учнів з І. Я. Франком.

– У чому звинувачували вас, коли заарештували втретє? (Незважаючи на численні ревізії і судові допити, вини моєї не було доказано.)

– Ви захистили у Відні докторську дисертацію. Де працювали після цього? (Дуже хотів працювати у Львівському університеті, але мене не допустили.)

– Спробуйте згадати ще свої псевдоніми, бо я зустрічав тільки Дженджалик. (Псевдонімів я мав небагато-немало – 99, адже у мене були проблеми з цензурою, а також цьому сприяли мода, бажання друкуватися у жіночих виданнях. Пригадую такі: Мирон, Іван Живий, Хома Брут, Віршороб Голопупенко, “від однієї часті Львівської молодіжі”.)

IV. Робота з підручником. (Стаття “Промова у відповідь на привітання в часі 25-літнього ювілею” І. Франка.)

– Читання статті учнями.

– Розповідь-витяг (за питаннями).

– Які рядки говорять про Франка як дуже скромну людину?

(“Я не вважаю себе ані таким великим талантом…)

– Чому Франко вважає, що це не тільки його свято?

– Що було головним принципом життя поета?

(Учні записують у зошиті, будуючи речення з прямою мовою.

“А нехай пропаде моє ім’я, але нехай росте і розвивається український народ!”)

V. Підсумок уроку.

Слово вчителя.

– Від смерті Т. Шевченка ніхто з українців не здобув собі більшої слави на просторах України, як Іван Франко.

– Як вшанував наш народ пам’ять великого митця?

Перед вами – фото надмогильного пам’ятника І. Франкові (скульптор С. Литвиненко) на Личаківському кладовищі у Львові. Він зобразив каменяра, який молотом розбиває гранітну скелю, чим символізує “боротьбу за “людське щастя і волю” та є уособленням самого письменника, якого народ і назвав Каменярем.

VI. Домашнє Завдання.

Підготуйте розповідь про І. Я. Франка, опрацюйте статтю з підручника для самостійного читання.



“Лиш боротись – значить жить”. І. Франко. Розповідь про письменника. Особливості виразного читання художньо-публіцистичної прози