Левко Боровиковський – Рибалка

РИБАЛКА Після бурі дівчинонька З Дону воду брала: “Чиє хвиля веселечко К берегу примчала? Чи того рибалоньки, Що вірно кохала, Що від нього до зіроньки Ніченьок не спала?.” Пливе човен – та вже його Вода затопляє; Та на човні знайомого Рибалки немає. Буйний вітер з дальніх сторон Хвилю наганяє; Понад Доном чорний ворон Кряче й промовляє: “Ой покинув рибалонька Човник і весельце Та затопив у Донові Вірненькеє серце”. Ой утопив рибалонька Та й мовив річима: “Пливи, човне й веселенько,- Де вірна дівчина! Нехай човен мені буде Замість домовини; Хай весло поставлять люде Хрестом на могилі!”.



Левко Боровиковський – Рибалка