Крізь сотні сумнівів я йду до тебе – ВАСИЛЬ СТУС Скорочено

Крізь сотні сумнівів я йду до тебе, добро і правдо віку. Через сто зневір. Моя душа, запрагла неба, в буремнім леті держить путь на стовп високого вогню, що осіянний

Одним твоїм бажанням. Аж туди, де не ступали ще людські сліди, з щовба на щовб, аж поза смертні хлані людських дерзань, за чорну порожнечу, де вже нема ні щастя, ні біди і врочить порив: не спиняйся, йди.

То – шлях правдивий. Ти – його предтеча.

Коментар В. Стус свідомо обрав свою життєву дорогу – це шлях добра і правди. Але там чекають його “сотні сумнівів”, “сто зневір” і треба вперто, наполегливо долати щабель за щаблем (“йти з щовба на щовб”), щоб досягти мети або хоча б прокласти дорогу іншим, бо він – “предтеча”.


Крізь сотні сумнівів я йду до тебе – ВАСИЛЬ СТУС Скорочено