Коцюбинський Михайло – Чого ж вони зраділи? (Збірка)

ПРО дВОХ ЦАПКІВ З одного берега йде до річки білий цапок, а з другого берега надходить чорний цапок. І той хоче через річку перебратися, і другий. А через річку кладка. Така вузенька, що тільки один може перейти, а двом тісно. Не схотів білий цапок зачекати, поки перейде через кладку чорний, а чорний собі не схотів заждати, щоб перейшов білий. Ступили обидва на кладку, зійшлись посередині та й ну один одного лобами й рогами бити! Бились, бились, та й скінчилося на тому, що обидва у воду попадали і потопились.

ДВІ КІЗОЧКИ А дві кізочки – то були розумнішими. Стрілись вони на вузенькій стежечці. З одного боку стежечки глибокий рів, а з другого – висока та крута гора. Розминутися ніяк не можна. Постояли вони, постояли, подумали-подумали, а тоді одна кізочка стала на коліна, перевернулась на бік, лягла на стежці і притиснулась спиною до гори. Тоді друга обережно переступила через неї, а та, що лежала, встала і пішла собі.

ДЕСЯТЬ РОБІТНИКІВ Зайшов я колись до одної жінки в хату – Одаркою звали жінку. дивлюсь, а у неї в хаті так чисто, гарно так: діти умиті, чисто одягнені, обід зварений. – Як ви встигаєте все поробити? – питаю я в Одарки. А вона каже: – Як же мені не встигнути! У мене служать аж десять добрих робітників. Вони мене слухають: що не скажу – зроблять, один одному помагають!.. – Які ж то у вас робітники? – А ось вони! – засміялась Одарка і поклала на стіл своїх десять пальців.

ІВАСИК ТА ТАРАСИК Івасик ловив рибку. Все, що зловив, склав у кошичок, закинув кошичок на плечі та й іде додому. Побачив його Тарасик та й тихенько, тихенько за ним. думає, як би витягти рибку. Тільки Тарасик підкрався до кошичка, а Івасик почув, що хтось ззаду до кошичка добирається, та й озирнувся… Тарасик одскочив, руки заклав назад, голову задер – іде, наче то не він до кошичка добирався. Пішов Івасик далі. Йде собі спокійно, а Тарасик знов підкрався, заклав у кошик руку – та як заверещить! Великий рак вчепився йому в палець! Бо в кошичку не тільки рибка була, а й раки. А Тарасик аж скаче, так його болить. Івасик обернувся, побачив та й сміється з Тарасика: ага! попався! Насилу Івасик одчепив від пальця рака. Одчепив, поклав у кошичок та й пішов собі додому. А у Тарасика палець розпух, кров з його капає… Плаче бідний.



Коцюбинський Михайло – Чого ж вони зраділи? (Збірка)