Йоганн Крістоф Фрідріх Шіллер (1759-1805) “Рукавичка”. Утвердження самоцінності людського життя в баладі Шіллера “Рукавичка”

УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 7 КЛАС

I семестр

ГЕРОЇЧНІ ПІСНІ й БАЛАДИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

УРОК 8

Тема. Йоганн Крістоф Фрідріх Шіллер (1759-1805) “Рукавичка”. Утвердження самоцінності людського життя в баладі Шіллера “Рукавичка”

Мета: ознайомлення зі змістом балади, обговорення проблеми людської гідності, цінності життя й справжніх почуттів; вдосконалення навичок коментованого читання та аналізу художнього тексту; робота над різними перекладами; робота над виразним читанням; виховання культури зв’язного мовлення, культури аргументованої відповіді та роботи в парах.

Обладнання: фотографія “Пам’ятник Гете і Шіллеру у Веймарі”, портрет Ф. Шіллера.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань і навичок учнів

1. Фронтальне опитування

1) Що вам відомо про баладу як літературний жанр?

2) Які бувають балади за темою?

3) Які ви можете назвати художні особливості балади?

4) Наведіть приклади постійних епітетів, символіки чисел, однакового початку, рефрену, зачину в баладі.

5) Чим літературна балада відрізняється від фольклорної?

2. Повідомлення учнів про Ф. Шіллера

image16

Худ. А. Кручина. Портрет Й. Ф. Шіллера

ІІ. Формування нових знань, умінь та навичок (із використанням фотографії пам’ятника і портрета письменника)

1. Коментоване читання балади українською мовою (переказ Б. Щавурського)

1) Читання фрагменту балади з початку твору до слів “І заричали і лягли”

– Які описи є в цьому фрагменті? (Опис короля і придворних дам та опис хижаків)

– Чому хижаків описано так яскраво і детально?

– Яку картину створює автор, які почуття вона викликає?

2) Читання фрагменту балади від слів “Зненацька униз з балкона” до слів “То рукавичку принесеш”

– Які два слова характеризують суть звернення красуні до свого лицаря? (“Лицемірно”, “їдко”)

– Які неадекватні поняття містяться в рядку: “Якщо… твоя любов не знає меж, То рукавичку принесеш”? (В даному випадку маємо несумірне протиставлення – безмежне кохання і маленька рукавичка.) Слова красуні – це прохання, наказ чи заклик до випробування?

– Чи міг би лицар відмовитися підняти рукавичку?

3) Читання фрагменту балади від слів “Делорж у гробовім мовчанні” до “Його красуні вже вітають очі”

– Що підкреслює Шіллер у діях лицаря? (“У гробовім мовчанні”, “вертається неспішно”, “немовби з ним не трапилось нічого”, “зійшов спокійно”)

– Чому Делорж так поводить себе? (Орієнтовні відповіді: через відчуття власної приреченості; чи презирство до дами; чи вміння добре володіти власними емоціями)

Учитель. Ви помітили, що кожний наступний з фрагментів, які ми читаємо, все менший за розміром? Нібито пружину стиснуто – і вона готова відскочити.

І ось останнє речення (три рядки) балади.

– Що за звичаєм означає кинути рукавичку?.. А кинути будь-що людині в обличчя?

– А повестись так із дамою на людях?.. Тоді чому поведінка лицаря зовсім не гідна шляхетної людини?

III. Розвиток зв’язного мовлення (робота в парах)

1) Що ми можемо сказати про головних героїв балади? Чи можемо ми за цим випадком зробити висновок про їхню вдачу?

2) Оцініть вчинок лицаря Делоржа.

3) Чому його дама посміла так вчинити з ним? Що, на вашу думку, зумовило її вчинок і відповідь лицаря?

4) На чиєму боці, як ви вважаєте, автор балади? Продовжте наступні словосполучення:

Що засуджує?…

Що підносить?…

5) Що послужило мотивом для написання цієї балади? Що Шіллер хотів довести цим твором?

IV. Робота над порівнянням перекладів балади

Учитель. Ми з вами, на жаль, не можемо прочитати Шіллера мовою оригіналу. Проте ми маємо змогу познайомитися з чудовими перекладами цієї балади.

Б. Щавурський сам визначив свій текст як переказ українською мовою, тож можна легко встановити, що він як джерелом користувався перекладом В. Жуковського.

Отже, перед нами тексти двох великих майстрів перекладу, знавців німецької мови і літератури, російських поетів В. Жуковського і М. Лермонтова.

До речі, В. Жуковському належать слова: “Перекладач прозою – раб. Перекладач віршами – суперник”.

Слухаємо обидва переклади (див. додаток) та висловлюємо свої враження…

Питання до порівняння перекладів М. Лермонтова і В. Жуковського балади Й. Ф. Шіллера “рукавичка”

1. Балада починається зі вступу-опису короля і придворних. Хто з авторів приділяє цьому більше уваги? (У Лермонтова це другорядне, бо навіть поруч вживаються “король” і “царь”)

2. Чи однакова кількість звірів у баладі? Опис звірів на арені? (Лермонтов, на відміну від Жуковського, скорочує цей фрагмент.)

3. Порівняйте звернення до лицаря. (У Лермонтова – це не просто примха красуні, це спосіб життя: “Пытать я сердца люблю”; звернення на “ви” у Лермонтова, на “ти” – у Жуковського; у Жуковського – “с лицемерной и колкой улыбкой”, у Лермонтова “лукаво смеясь”; тобто красуня легковажно сприймає цю витівку).

4. Як лицар повертає рукавичку? (У Жуковського: “холодно приняв привет ее очей”, у Лермонтова з поясненням: “Но, досады жестокой пылая в огне…”)

5. Які слова сказав лицар на прощання? (У Жуковського: “Не требую награды”, тобто чогось зверху; у Лермонтова: “Благодарности вашей не надобно мне”, тобто того, що винна, не зобов’язана)

6. Якого висновку ми дійшли? (Лермонтов звертає більше уваги саме на психологізм взаємин лицаря і красуні, показує, що красуня, не замислюючись, звикла наказувати заради примхи, ставить під загрозу людське життя.)

V. Робота над виразним читанням балади

Нагадуємо про конкурс виразного читання балад напам’ять.

VI. Підбиття підсумків уроку

Що нового ми дізналися на уроці, аналізуючи літературну баладу Ф. Шіллера “Рукавичка”? (Автор висловлює власну позицію через опис учинків своїх героїв. Балада маже мати велике виховне значення, впливати на погляди читача, формування його особистості.)

VII. Домашнє завдання

Вивчити* баладу напам’ять (за бажанням); підготувати повідомлення про Й. Гете.

Додаток

РУКАВИЧКА

Перед своїм звіринцем,

З баронами, з наслідним принцом,

Король Франциск сидів;

З високого балкона він глядів

На поприще, очікуючи бою;

За ним, квітучою красою

Осліплюючи всіх підряд.

Придворних дам пишався довгий ряд.

Король дав знак рукою –

Дверей почувся скрип важкий;

І лев страшний

Із гривою густою

У всій красі Виходить,

Похмурим поглядом обводить

Присутніх, а тоді

Наморщив лоба й рухом гордовитим

Він гривою трухнув сердито,

І потягнувсь, і позіхнув,

І ліг, король рукою знов махнув –

Засув дверей залізних гримнув,

І на арену тигр сміливо плигнув;

Та лева вздрів, боїться і реве,

По ребрах б’є хвостом себе,

Крадеться, і ховає погляд,

І лиже пащу язиком,

І, лева обійшовши, знов

Ричить і з ним лягає поряд.

І втретє знак подав король –

Два барси, чорні, наче смоль,

Одним стрибком над тигром опинились;

Та він їм лапою удар завдав,

А лев з ричанням встав…

Вони змирились,

І вбік неспішно відійшли,

І заричали, і лягли.

А гості ждуть видовища. Зненацька

Униз з балкона рукавичка дамська

Зірвалася, а вже за мить

Між хижаків вона лежить.

Тоді до лицаря Делоржа лицемірно

Всміхається обраниця його ж

І каже їдко: “Любий мій Делорж,

Якщо ти мене любиш вірно

Й твоя любов не знає меж,

То рукавичку принесеш”.

Делорж у гробовім мовчанні

Між звірі йде, і рукавичку він бере,

Й вертається неспішно до зібрання.

Присутні, вздрівши героїзм такий,

Завмерли, дивлячись на нього,

А витязь молодий,

Немовби з ним не трапилось нічого,

Під оплески вельможних примадонн

Зійшов спокійно на балкон,

Його красуні теж вітають очі…

Але, позбавивши її солодких мрій,

В обличчя рукавичку їй

Він кинув і сказав: “Подяки я не хочу”.

(Переказ Б. Щавурського)

ПЕРЧАТКА

Перед своим зверинцем,

С баронами, с наследным принцем,

Король Франциск сидел;

С высокого балкона он глядел

На поприще, сраженья ожидая.

За королем, обворожая

Цветущей прелестию взгляд,

Придворных дам являлся пышный ряд.

Король дал знак рукою –

Со стуком растворилась дверь,

И грозный зверь С огромной головою –

Косматый лев Выходит;

Кругом глаза угрюмо водит;

И вот, все оглядев,

Наморщил лоб с осанкой горделивой,

Пошевелил густою гривой

И потянулся, и зевнул,

И лег. Король опять рукой махнул –

Затвор железной двери грянул,

И смелый тигр из-за решетки прянул;

Но видит льва, робеет и ревет,

Себя хвостом по ребрам бьет

И крадется, косяся взглядом,

И лижет морду языком,

И, обошедши льва кругом,

Рычит и с ним ложится рядом.

И в третий раз король махнул рукой –

Два барса дружною четой

В один прыжок над тигром очутились;

Но он удар им тяжкой лапой дал,

А лев с рыканьем встал…

Они смирились,

Оскалив зубы, отошли,

И зарычали, и легли.

И гости ждут, чтоб битва началася.

Вдруг женская с балкона сорвалася

Перчатка… Все глядят за ней…

Она упала меж зверей.

Тогда на рыцаря Делоржа с лицемерной

И колкою улыбкою глядит

Его красавица и говорит:

“Когда меня, мой рыцарь верный,

Ты любишь так, как говоришь,

Ты мне перчатку возвратишь”.

Делорж, не отвечав ни слова,

К зверям идет,

Перчатку смело он берет

И возвращается к собранью снова.

У рыцарей и дам при дерзости такой

От страха сердце помутилось.

А витязь молодой,

Как будто ничего с ним не случилось,

Спокойно всходит на балкон.

Рукоплесканьем встречен он;

Его приветствуют красавицыны взгляды…

Но, холодно приняв привет ее очей,

В лицо перчатку ей

Он бросил и сказал: “Не требую награды”.

(Перевод В. Жуковского)

ПЕРЧАТКА

(Из Шиллера)

Вельможи толпою стояли

И молча зрелища ждали;

Меж них сидел

Король величаво на троне;

Кругом на высоком балконе

Хор дам прекрасный блестел.

Вот царскому знаку внимают.

Скрыпучую дверь отворяют,

И лев выходит степной

Тяжелой стопой.

И молча вдруг

Глядит вокруг.

Зевая лениво,

Трясет желтой гривой

И, всех обозрев,

Ложится лев.

И царь махнул снова,

И тигр суровый

С диким прыжком

Взлетел, опасный,

И, встретясь с львом,

Завыл ужасно;

Он бьет хвостом,

Потом

Тихо владельца обходит,

Глаз кровавых не сводит…

Но раб пред владыкой своим

Тщетно ворчит и злится,

И невольно ложится

Он рядом с ним.

Сверху тогда упади

Перчатка с прекрасной руки

Судьбы случайной игрою

Между враждебной четою.

И, к рыцарю вдруг своему обратясь,

Кунигунда сказала, лукаво смеясь:

“Рыцарь, пытать я сердца люблю.

Если сильна так любовь у вас,

Как вы твердите мне каждый час,

То подымите перчатку мою!”

И рыцарь с балкона в минуту бежит,

И дерзко в круг он вступает,

На перчатку меж диких зверей он глядит

И смелой рукой подымает.

И зрители в робком вокруг ожиданье,

Трепеща, на юношу смотрят в молчанье.

Но вот он перчатку приносит назад,

Отвсюду хвала вылетает,

И нежный, пылающий взгляд –

Недального счастья заклад –

С рукой девицы героя встречает.

Но, досады жестокой пылая в огне

Перчатку в лицо он ей кинул:

“Благодарности вашей не надобно мне!” –

И гордую тотчас покинул.

(Перевод М. Лермонтова)

_________________________________________________________________

* За програмою учень вчить напам’ять 1-2 балади за вибором.



Йоганн Крістоф Фрідріх Шіллер (1759-1805) “Рукавичка”. Утвердження самоцінності людського життя в баладі Шіллера “Рукавичка”