Ідеал

Ідеал (фр. ideal, від грецьк. idea – першообраз) – взірець досконалості будь-чого у будь-якій сфері, що виробляється мисленням людини у відповідних суспільних умовах. І. узагальнює наявний досвід, пізнані тенденції розвитку явищ і включає завбачуваний, бажаний результат розвитку. Розрізняють суспільно-політичний, морально-етичний та естетичний І. Всі різновиди І. виконують спонукальну, мотиваційну та оцінну функції. У художній літературі вони проявляються через естетичне світосприймання митця і художню творчість. І. естетичний – конкретно-чуттєве уявлення про досконалість людини, її внутрішній світ, діяльність та довкілля. Він спонукає письменника до творчості, є призмою, крізь яку той освоює дійсність і створює своє бачення “другої”, естетичної реальності, впливає на систему персонажів твору та його художню своєрідність. І. естетичний може конкретизуватися, втілюватися у художній образ, в образ оповідача, ліричного героя або виявлятися як позиція, кут зору автора, з якого він виходить, творячи художній світ (гротескно-сатиричний, ідилічний чи піднесено-гармонійний). Від характеру І. естетичного та способів його художньої реалізації значною мірою залежать індивідуальний стиль письменника, літературний напрям, стильова течія. Проблема І. естетичного була спотворена марксистсько-ленінською естетикою через ототожнення його з “комуністичним ідеалом”. Наукова розробка проблеми І. естетичного в літературознавчому аспекті можлива шляхом його зіставлення з поняттями “архетип”, “національний характер”, “типовий образ”, “канон”, “стереотип” і визначення їх сфер застосування, евристично-пізнавальних функцій у дослідженні складного феномена літератури як мистецтва слова.


Ідеал