І все-таки до тебе думка лине – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Скорочено

І все-таки до тебе думка лине.

Мій занапащений, нещасний краю.

Як я тебе згадаю,

У грудях серце з туги, з жалю гине.

Сі очі бачили скрізь лихо і насилля,

А тяжчого від твого не видали,

Вони б над ним ридали,

Та сором сліз, що ллються від безсилля.

О, сліз таких вже вилито чимало, –

Країна ціла може в них втопитись:

Доволі вже їм литись, –

Що сльози там, де навіть крові мало!

Коментар

Леся Українка так переймалася долею свого “занапащеного краю”, нещаснішого за якого не бачила навіть у далеких землях, що болем промовляла: “Що сльози там, де навіть крові мало!” Наскільки ж глибокими були сила почуттів, відчай поетеси, що вона, гуманна людина, заговорила навіть про кровопролиття! А можливо, це лише заклик до дії, адже “сором сліз, що ллються від безсилля”.


І все-таки до тебе думка лине – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Скорочено