Естетичні категорії

Естетичні категорії – визначальні, найзагальніші ціннісні поняття, що виражають посутні характеристики сприйняття, переживання, пізнання та поцінування людиною явищ дійсності і мистецтва, творення нового одуховленого світу за законами краси. Е. к. дістали різне, часом відмінне тлумачення залежно від певної філософської концепції. Так, одні представники (І. Кант, Б. Кроче та ін.) розглядали їх як властивість свідомості, прояв незацікавленої діяльності, другі (Г.-В.-Ф. Гегель) – як стадії розвитку абсолютного духу, треті (В. Бєлінський, О. добролюбов, марксисти) – з погляду утилітарних інтересів своїх теорій і т. п. Перші спроби формування загальних естетичних понять відбулися в античні часи, зокрема у натурфілософів, піфагорейців, Платона, Аристотеля та ін., які визначили систему Е. к., що лягла в основу європейської естетичної свідомості, розкритої у працях мислителів Відродження, бароко, класицизму, Просвітництва, романтизму, реалізму, модернізму і т. д. На проблему естетичної дійсності звертали пильну увагу автори поетик XVII-XVIII ст., Г. Сковорода, Т. Шевченко, О. Потебня, М. Костомаров, І. Франко, Леся Українка, д. Чижевський, М. Рильський, О. довженко та ін. Одне з універсальних понять естетики – категорія прекрасного, що вказує на найвищий прояв досконалості людини, найістотнішу якість творчого життєдіяння за законами краси, одуховлення дійсності. З нею поєднана категорія величного, узмістовлена морально-етичними принципами та чеснотами (благородство, гуманізм, лицарство, порядність, вірність, сердечність). Категорія потворного – своєрідний антипод прекрасного та величного, своїм контрастуванням сприяє глибшому усвідомленню їх сенсу, широко вживалася у “сміховій культурі”, у творчості бароко, авангардизму тощо. Поряд з ними наявні категорії трагічного та комічного (див.: Трагічне, Комічне). Кожна з Е. к. має універсальне значення, акумулює в собі духотворчий чин, спонукає до творчості, до сприйняття мистецтва в його іманентних характеристиках.


Естетичні категорії