ЧУР (ЦУР, ШУР)

ЧУР (ЦУР, ШУР) – один з найдавніших і найпопулярніших у давніх українців “домашніх” богів; охоронець домашнього вогнища, тепла, затишку. Бог добробуту, добрий дух дому та заступник роду. Іноді уявлявся та

Класицизм веймарський

Класицизм веймарський – напрям у німецькій класичній літературі просвітницької спрямованості 80-90-х XVIII ст. Представлений творчістю Й.-В. Гете, Ф. Шіллера, теоретичними працями Й. Вінкельмана, В. Гумбольдта. К. в., що прийшов на

Як Остап Вишня розцінює роль гумору в житті суспільства у своєму щоденнику “Думи мої, думи…”?

В усмішці Остапа Вишні “Письменники” читаємо: “Є ще особливий гатунок письменників. Це так звані гумористи. Вони пишуть для того, щоб читачі плакали, або самі плачуть, як пишуть, бо їм писати

У чому виявляється неоднозначність образу України в творчості Є. Маланюка?

Головна тема поезій Є. Маланюка, визнаного українського “імператора” залізних строф, співця “абстрактів і контрастів”,- Батьківщина, Україна, проблема її державності в минулому, сучасному й майбутньому: Внук кремезного чумака, Січовика блідий праправнук,

Пуант

Пуант (фр. pointe – вістря, гострий кінець, лезо) – гостродраматичне завершення ліричного сюжету у ліричному (драматичному чи епічному) творі, найвищий прояв градації: Увігнав Заступ у землю Хотів докопатися До джерела

ДЕНЬ СВЯТОГО МИКОЛИ ЧУДОТВОРЦЯ

Свято було започатковане в XI ст. папою Урбаном II. Це католицьке свято, що відзначається 22 травня, – день перенесення мощів святого Миколи Чудотворця з міста Лікія до міста Бар (Італія).

ЛІДНИЦЯ

ЛІДНИЦЯ – міфічна потвора, що несла простуду, відморожувала людям кінцівки тощо. За повір’ям, одна з тринадцяти доньок МАРИ. Зображувалась у вигляді обледенілої баби, в якої замість очей – дві крижини.

Мова

Мова – самобутня система звукових знаків, основа духотворчого життя етносу, нації, людства. Виконує важливі комунікативні, соціативні, пізнавальні, оцінні, волютативні, емотивні, естетичні функції, не зводячись до жодної з них зокрема, оскільки

Література перехідної доби

Література перехідної доби – умовне визначення української літератури кінця XIX – початку XX ст. У цей час намітився перехід від усталеної, традиційної, витриманої в переважно реалістичному дусі, міметичної (наслідувальної) манери

МАКАРІЙ І СИЛЬВЕСТР

МАКАРІЙ І СИЛЬВЕСТР (рр. нар. і см. невід.) – ієромонахи Новгород-Сіверського монастиря, котрі описали свої мандри до Святої землі у 1704 – 1707 рр. Шлях до Єрусалима проліг через Київ,

Олег Ольжич

Ольжич – один із псевдонімів Олега Кандиби (М. Запоночний, Д. Кардаш, К. Костянтин, О. Лелека), з яким поет твердо увійшов до української літератури. Син Олександра Олеся, він перейняв від батька

Анациклічний вірш

Анациклічний вірш (грецьк. ana – над, проти і kyklos – колесо, круг, цикл) – зворотний вірш, побудований так, що його текст можна читати від початку до кінця і навпаки за

Просодія

Просодія (грецьк. prosodia – наголос, приспів) – розділ віршознавства, що містить класифікацію метрично важливих складників віршованого мовлення. Так, у силабо-тонічному віршуванні П. визначає наголошені та ненаголошені склади тощо.

Бібліотека світової класики

“Бібліотека світової класики” – серія творів зарубіжної літератури, що виходила у видавництві “Дніпро” 1957-74 (всього 52 томи). Серед них – твори Дж. Лондона, Е. Золя, Гіде Мопассана, А. Їрасека,, А.

Прерафаеліти

Прерафаеліти – група англійських поетів і художників, організована 1848 в “Прерафаелітське братство”, тяжіла до відродження традицій передрафаелівської доби (Джотто, С. Ботічеллі), до поезії Данте Аліг’ері та англійських романтиків. Для П.

Художній світ

Художній світ – створена уявою письменника і втілена в тексті твору образна картина, яка складається з подій, постатей, їх висловлювань і виражених ними духовних феноменів (уявлень, думок, переживань тощо). Х.

Гробіанська література

Гробіанська література (кім. grob – грубий, der Grobian – грубіян) – течія в німецькій літературі XV-XVI ст., зумовлена запереченням поезії мінезингерів, пов’язана із настановами “поводження за столом”. Г. л. спостерігалася

МОЛОДИЙ МОЖЕ ВМЕРТИ, А СТАРИЙ МУСИТЬ (похорон неодружених)

Певною своєрідністю в Україні визначається похорон неодружених. На знак того, що померла молода людина, на селі біля її тіла встановлюють деревце (весільне гільце). Вбирають неодружених померлих у весільний одяг. Молоду

Актуалізація

Актуалізація (лат. actualis – дійовий, справжній, нинішній) – використання зображально-виражальних засобів художнього мовлення таким чином, що вони здаються незвичними, одивненими, деавтоматизованими. Це стосується пожвавлення внутрішньої форми слова, індивідуальних тропів, розмаїтих

Українське слово

“Українське слово” – громадсько-культурний двотижневик, орган української еміграції, які підтримували гетьмана П. Скоропадського. Виходив 1921-22 у Берліні. Мав своїм завданням об’єднання емігрантів у Німеччині навколо концепції Української держави, виробленої за

ЗАБІЛА ВІКТОР

ЗАБІЛА ВІКТОР (псевд. – Ол-др; 1808, х. Кукуріківщина, тепер с. Забілівщина Борзнянського р-ну Чернігівської обл. – листопад 1869, Борзна Чернігівської обл.) – поет. Походив із старовинної козацької родини. Здобув освіту

ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

27 вересня – свято Воздвиження Хреста Господнього. У давні часи римські імператори робили численні спроби знищити навіть найменші спогади про життя й діяння Ісуса Христа, про священні місця, із ним

РУСЬКА ТРІЙЦЯ

“РУСЬКА ТРІЙЦЯ” – гурток західноукраїнської демократичної молоді, що діяв у 1833 – 1837 рр. у Львівській семінарії. Його назва утворилася від кількості семінаристів (М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич), які

ПОЛЬОВА МАТИ

ПОЛЬОВА МАТИ – дополітеїстичний образ-тотем у протоукраїнців. Жінка, яка краще за всіх у родині (общині) зналася на польових роботах, найкраща жниця тощо. (За М. Слободянюком).

ЯК ПЕЧУТЬ КОРОВАЙ, ВЕСІЛЬНУ СУКНЮ ВДЯГАЙ (бгання короваю)

Бгання короваю – один із найпоширеніших весільних обрядів. Українці печуть багато видів весільного хліба: коровай, дивень, теремок, гільце, лежень, полюбовники, шишки, гуски, калачики, кожен з яких виконує специфічну обрядову функцію.

Гіперкаталектика

Гіперкаталектика (грецьк. hyper – понад та katalektikos – усічений) – термін традиційної стопної метрики, що означає нарощення до останньої стопи одного чи двох складів, порушуючи (на відміну від акаталектики) метричну

СИНТАКСИЧНИЙ ПАРАЛЕЛІЗМ

Паралелізм (грец. &;#960;&;#945;&;#961;&;#940;&;#955;&;#955;&;#951;&;#955;&;#959;&;#950; – той, що йде поруч) Синтаксичний – це стилістична фігура, яка грунтується на однотипній синтаксичній побудові двох або більше суміжних мовних одиниць, переважно рядків поетичного тексту, що

ВИШЕНСЬКИЙ ІПОЛИТ

ВИШЕНСЬКИЙ ІПОЛИТ (рр. нар. і см. невід.) – ієромонах з Ніжина, письменник і мандрівник. Автор опису подорожі в Єрусалим, на Синай та Афон у 1707 – 1709 рр. Виконаний за

КОБРИНСЬКА НАТАЛЯ

КОБРИНСЬКА НАТАЛЯ (псевд. – Наталія з Озаркевичів, Струтинська Анна та ін.; 08.06.1855, с. Белелуя, тепер Івано-Франківської обл. – 22.01.1920, м. Болехів) – прозаїк, публіцистка, літературознавець, дослідниця фольклору, громадська діячка жіночого

У чому сутність градації?

Градація – це послідовне розташування слів із зростаючим або спадаючим значенням з метою посилення емоційності твору. Вона дає змогу художньо відтворити події, вчинки, переживання в розвитку. Розрізнити висхідну чи спадну

Рецептивна естетика

Рецептивна естетика (лат. receptio – сприйняття) – різновид естетичної теорії, яка зосереджується на проблемі сприймання художніх творів, їх впливу на публіку (естетика впливу). Спираючись на праці естетиків-феноменологів (Н. Гартмана, Р.

Тонічна система віршування

Тонічна система віршування (грецьк. tonos – наголос) – система віршування, яка грунтується на сумірності наголосів у віршорядках (ізотонізмі), а також на їх варіативній рівномірності – впорядкованій і невпорядкованій. Кількість наголосів

ШАНУЙ ОДЕЖИНУ. А ЛЮДИ – ТЕБЕ (одяг)

В усі часи оберегом для людини був одяг. Він прикривав не лише від холоду, а й від недоброго ока. Раніше вишивалися комір сорочки, низ і манжети рукавів. Таким чином, вишивка

РЕНЕСАНС

РЕНЕСАНС (від латинського – відроджуюсь) – епоха Відродження в історії західноєвропейського мистецтва, літератури та філософії, що прийшла на зміну епосі Середньовіччя. Основна риса – повернення в мистецтві до форм античного,

П’єса

П’єса (фр. piece) – різновид драми, в основу якої покладено конфлікт серйозного, складного і яскравого характеру (“В катакомбах” Лесі Українки, “Потомки запорожців” О. Довженка та ін.). Подеколи цей термін вживають

Співомовки

РОЗДІЛ ІV. РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 6. ЛІРО-ЕПОС ТА ІНШІ МІЖРОДОВІ Й СУМІЖНІ УТВОРЕННЯ 6.6.Співомовки Співомовка – невеликий вірш сатиричного або гумористичного змісту, в основі якого лежить народний анекдот, приказка.

Аристофанів рядок

Аристофанів рядок – в античному віршуванні – силабо-метричний двоскладовий віршовий рядок на десять мор, який, очевидно, розвинувся з гліконівського. Самостійно не вживався, траплявся в пісенних частинах комедій Аристофана.

Листопад

“Листопад” – літературна група українських письменників національно-патріотичного спрямування, яка існувала у Львові в 1928-31. До неї входили Р. Драган, Б. Кравців, Р. Ольгович, Ю.-Є. Пеленський, В. Янів та ін. Продовжували

Ідіома

Ідіома (грецьк. idioma – особливий, самобутній зворот) – стійкий, неподільний, специфічний для певної мови вислів, який виражає єдине поняття, своєрідний фразеологічний зворот. За будовою І. є нерозчленовуваним словосполученням (“вухналі кувати”

ЛЕОНТОВИЧ ВОЛОДИМИР

ЛЕОНТОВИЧ ВОЛОДИМИР (псевд. – В. Левенко та ін.; 05.08.1866, х. Оріховщина, тепер с. Оріхівка Лубенського р-ну Полтавської обл. – 10.12.1933, Прага) – прозаїк, літературний критик, політичний і громадсько-культурний діяч, історик,

Філософія серця

“Філософія серця” – основний традиційний напрям української філософії, який відображає специфіку ментальної свідомості, що проявляється в яскравих емоційних формах “кордоцентризму”, пов’язуючи ентузіастичні настанови з чуттєвою сферою, з прагненням охопити в

ГУНІАЛЕВИЧ ІВАН

ГУНІАЛЕВИЧ ІВАН (04.12.1823, с. Палашівка, тепер Чортківського р-ну Тернопільської обл. – 02.06.1903, Львів) – літературний діяч і журналіст “москвофільської” орієнтації. Народився в селянській родині. Навчався на теологічному факультеті Львівського університету.

ЗАВДАННЯ КУРСУ “ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ”

Навчальний курс “Теорія літератури” читається на випускних курсах філологічних спеціальностей педагогічних інститутів та університетів. Він має своїм завданням узагальнити й закріпити набуті студентами у вузі знання з літературознавства й теорії

Хроніка

Хроніка (грецьк. chronikоs – зв’язаний із часом) – літопис, вид історичного твору; літературний твір, в якому послідовно розкривається історія суспільних чи родинних подій за тривалий проміжок часу. Зразком хронікальних жанрів

ДЕНЬ СВЯТОГО ПАЛІЯ

За церковним календарем 9 серпня – це день святого великомученика Пантелеймона. Цей святий жив у Нікодимії в III-IV століттях. Ще замолоду парубок почав навчатися лікарського мистецтва, а коли прийняв святе

КРАВЧЕНКО УЛЯНА

КРАВЧЕНКО УЛЯНА (сир. – Юлія Шнайдер, 18.04.1860, м. Миколаїв, тепер Львівської обл. – 31.03.1947, Перемишль, тепер Пшемисль, Польща) – письменниця, педагог, одна із засновниць жіночого руху в Галичині. Народилася в

Гайдуцькі пісні

Гайдуцькі пісні – фольклорний пісенний епос переважно балканських народів – сербів, хорватів, болгар, албанців, а також румунів і молдован. Назва пішла від слова “гайдук” – вояк-піхотинець (угорською мовою), учасник збройної

Творча уява

Творча уява – психічний процес, який виявляється у створенні нових образів на основі раніше набутих конкретно-чуттєвих вражень. Т. у. виступає одним із моментів діяльності письменника в єдності з його пам’яттю,

Гарт

“Гарт” – Спілка пролетарських письменників, створена 1923 у Харкові. Очолював її В. Еллан (Блакитний). Статут проголошував “Г.” як об’єднання письменників, “котрі стремлять до створення єдиної інтернаціональної комуністичної культури, користуючись українською