ФЕОДОСІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ

ФЕОДОСІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ (р. нар. невід. – 03.05.1074, м. Київ) – давньоруський книжник, письменник – полеміст. Народився у знатній родині, яка володіла маєтностями у Василеві (тепер м. Васильків Київської обл ).

Теонім

Теонім (грецьк. theos – Бог і опута – ім’я) – назва богів. До Т. досить часто звертається художня література, передовсім поезія. Традиційним джерелом Т. є антична міфологія, зокрема бог мистецтв

Вінок Т. Шевченкові із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польських поетів

“Вінок Т. Шевченкові із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польських поетів” – літературний альманах (Одеса, 1912), упорядкований М. Комаровим, Художнє оформлення Л. Квачевського. Містить твори (деякі – мовою оригіналу,

Арена

“Арена” – всеукраїнська федерація пролетарських письменників та митців, заснована у Харкові (1922). В однойменному часописі (з’явився лише один номер у 1922) було опубліковано статут угруповання, декларацію, де заперечувалася теза “мистецтво

Екскурс

Екскурс (лат. excursus – відхилення, відступ) – у літературному творі – відхилення від основної сюжетної лінії, теми задля висвітлення додаткових, побічних питань. Визначається часовий Е. (заглиблення у минуле чи майбутнє)

Як розмежувати сюжет і фабулу?

Якщо сюжет – це авторське розташування зображуваних подій, то фабула – їх хронологічна, природна послідовність. Саме порівняння сюжету й фабули допомагає визначити задум письменника, особливості його втілення, своєрідність змалювання образів.

АЛЕКСАНДРОВ СТЕПАН

АЛЕКСАНДРОВ СТЕПАН (90-ті роки XVIII ст., с. Цареборисів, тепер Червоний Оскіл Ізюмського р-ну Харківської обл. – 1846, с. Гракове, тепер Чугуївського р-ну тієї ж обл.) – поет. Батько В. Александрова.

Мусадас

Мусадас (араб., букв.: шестірний) – у класичній поезії народів Близького та Середнього Сходу і Середньої Азії – вірш філософського змісту, строфічна форма якого складається із шести рядків за схемою римування:

Пролог

Пролог (грецьк. proldgos, від pro – перед, logos – слово, мова; вступ, передмова) – композиційний компонент, початковий етап епічного, драматичного твору, в якому коротко викладаються розгорнуті далі події або зображується,

ЖИВЕЦЬ

ЖИВЕЦЬ – капище Живи; храм чи святилище, де стояло скульптурне зображення богині. Усі мешканці навколишніх поселень сходилися до Ж – на початку травня, щоб попросити у богині довготривалого здоров’я, благополучності.

Редагування

Редагування (лат. redactus – впорядкований) – вид фахової діяльності у пресі і книговиданні, пов’язаної з підготовкою до випуску в світ творів друку та аудіовізуальної продукції; складова частина видавничого процесу, зміст

НЕ СІКИ НА ГОЛОВОСІКИ! (харчові звичаї та заборони)

Українській системі харчування притаманні своєрідні звичаї, пов’язані з приготуванням повсякденних і ритуальних страв, харчові заборони, обмеження та переваги, певні смакові стереотипи тощо. Мусимо визнати, що раніше норм поведінки, так чи

Теорія наслідування, або Мімезис

Теорія наслідування, або Мімезис (грецьк. mimesis – наслідування) – естетична теорія, яка пояснює походження і сутність, мистецтва наслідуванням людиною природи. Ще Аристотель у “Поетиці” писав, що людині від народження властиве

ДЕКЛАМАЦІЇ

ДЕКЛАМАЦІЇ – жанр віршованих творів XVI – XVIII ст., який є проміжним між поезією у власному розумінні цього слова і драмою. Не можна вважати, як твердять деякі дослідники, що декламації

В борні

“В борні” – підпільно видана збірка пісень УПА. Вийшла у середині 40-х (час і місце видання не зазначено), як відбиток машинописного тексту. На титульній сторінці – геральдика організації ОУН та

Альба

Альба (Прованс, alba – букв.: світанок) – одна з поширених форм куртуазної лірики ХІ-ХП ст., строфічна пісня, в якій переважає діалогічне мовлення, про таємне побачення рицаря-трубадура з “дамою серця” –

Враження у творчому процесі письменника

Враження у творчому процесі письменника – чуттєва основа, на яку спирається художньо-образне мислення митця. В. – відчуття і сприймання людини, які виникають у неї в процесі безпосереднього контакту з дійсністю

Як В. Симоненко оспівує кохання?

Інтимна лірика В. Симоненка – потужне крило його поезії. Неповторність віршів про кохання – в художньому дослідженні філософії почуття, його найтонших нюансів, від романтичного захоплення до гіркого розчарування. Поета цікавлять

Реквієм

Реквієм (лат. requies – спокій) – багатоголосий циклічний вокальний чи вокально-інструментальний твір скорботно-патетичного звучання; вид католицького богослужіння. За аналогією до музичного значення Р. застосовується і в художній літературі, передовсім у

Веселка

“Веселка” – літературно-фольклорний збірник, виданий у Львові 1887 за участю І. Франка, який у праці “Українсько-руська література” до 1890 р.” напише: “Того самого року вийшла у Львові під моїм доглядом

Літературна група

Літературна група – об’єднання письменників, як правило, однієї літературної генерації (найчастіше молодих), котрі, поставивши перед собою спільну літературну мету, разом намагаються реалізувати її й тим самим виявити себе як певну

Юрій Клен (Освальд Бургардт)

У грудні 1933 р. в одному з номерів львівського журналу “Вісник” з’явився сонет-диптих “Кортес”. У філігранно карбованих рядках вчувалася рука майстра, який підписався Юрієм Кленом. Невдовзі читачі дізналися, що за

ЗЮЗЯ

ЗЮЗЯ – бог зими у давніх українців, згодом у білорусів. Зображувався у вигляді діда невеликого зросту, з білим волоссям та довгою сивою бородою. Ходить, згідно з повір’ям, босоніж, без шапки,

Київ (Kyiw)

“Київ (Kyiw)” – журнал, за визначенням редакції, “літератури, науки, мистецтва, критики і суспільного життя”, виходив у Філадельфії (США) протягом 1949-64 що два місяці. Видавав і редагував професор Пенсільванського університету (виходець

Що вивчає поетика?

Поетика як розділ літературознавчої науки вивчає сам феномен художнього твору. Ця дисципліна існує і в теорії (теоретична поетика), і в історії літератури (історична поетика). Перша досліджує художній світ твору: звуковий

Поезія вояків УПА

Поразка у визвольних змаганнях 1917-1920 pp. і втрата української держави зумовили нові форми боротьби за національну й державну самостійність. Так виникла Організація Українських Націоналістів (ОУН), яка продовж 20- 30-х років

ЗАРЕВИЧ ФЕДІР

ЗАРЕВИЧ ФЕДІР (псевд. – Юрко Ворона, Федько Клепайло, Ф. Чорногір, ін., 30.09.1835, с. Славське, тепер смт. Сколівського р-ну Львівської обл. – 13.01.1879, м. Сколе, тепер Львівської обл.) – письменник, журналіст,

ГЕЙНЧ (ПНЧ) КАРОЛЬ АВГУСТ

ГЕЙНЧ (ПНЧ) КАРОЛЬ АВГУСТ (1810, Житомир – після 1860) – український і польський письменник. Народився в родині військового лікаря, що походив із польського шляхетного роду, віддавна пов’язаного з Волинню. Гейнчі

ДЕНЬ МАКОВЕЯ

І за церковним, і за народним календарем 14 серпня – це свято Першого Спаса, Спаса на воді – медовий Спас. На жаль, мало хто може до пуття пригадати, що це

Квазісудження

Квазісудження (польськ. quasisad, від лат. quasi – ніби, майже, немовби; sad – висловлення, думка, судження) – тип висловлення в літературному творі, найпростішим зразком якого є речення такої структури, як S

Молода муза

“Молода муза” – літературне угруповання українських письменників, діяло у Львові протягом 1906-09 як клуб літераторів. До “М. м.” належали В. Бирчак, П. Карманський, Б. Лепкий, О. Луцький, В. Пачовський, С.

Літературний герой, або Персонаж

Літературний герой, або Персонаж,- дійова особа, образ в літературному творі. Є носієм точки зору письменника на дійсність, на самого себе і на інших персонажів, засобом вираження ставлення письменника на зображений

РУНВіра (Рідна Українська Національна Віра)

РУНВіра (Рідна Українська Національна Віра) – відроджена давньоукраїнська релігійна конфесія, що її реставрував на історичному матеріалі давньоукраїнської міфології і язичництва видатний український історик, шумеролог, етнолог і філософ Лев Силенко (США).

Гуманізм

Гуманізм (лат. humanus – людський, людяний) – в етичному плані – моральний принцип, в основі якого лежить переконаність у безмежних можливостях людини та її здатності до удосконалення, вимога свободи й

Городиське (Бучацьке) євангеліє

Городиське (Бучацьке) євангеліє – пам’ятка XIII ст. давньо-слов’янської мови києво-руської редакції, написана кириличним уставом. У XV ст. подарована Городиському монастиреві на Волині, потім – потрапила до Бучацького монастиря на Тернопільщині,

ТЕПЛИЙ ОЛЕКСА

30 березня знаменує початок роботи пасічників. Якщо погода вже тепла, сніг зійшов, то пасічники виносять вулики з бджільника, замовляють бджіл, щоб інших хазяїв не шукали, а потім моляться, щоб Бог

ГАВАТОВИЧ (ГАВАТ) ЯКУБ

(17.03.1598, Львів – 17.06.1679, там само) – польсько-український письменник і культурно – освітній діяч. Народився в незаможній сім’ї польських міщан. Навчався у різних львівських школах, закінчив Ятеллонський університет (1615) і

Епіграф, або Мотто

Епіграф, або Мотто (грецьк. epigraphe – заголовок, напис) – напис, що розташовується автором перед текстом твору або його частиною; як правило, Е. – це цитата з відомого тексту, вислів з

Розмір вірша

Розмір вірша – визначальна умова структурування вірша. Для тонічної системи (дольник, верлібр тощо) Р. в. характерний кількістю наголосів та розташуванням цезури, для силабічної (восьмискладник, десятискладник і т. п.) – кількістю

Метрика

Метрика (грецьк. metrikаs – розмірений) – умовна назва системи версифікаційних правил певної національної поезії, передовсім теорія віршових розмірів. М. не охоплює всього віршознавства. Проблеми акцентуації у віршах, інтонації, інструментування, строфіки

Емблема

Емблема (грецьк. еmbleumа – вставка, рельєфна оздоба) – предмет, зображення, що умовно або символічно виражає певне поняття, ідею. Е. відома письменству здавен, але особливого поширення набула у XVI ст., відповідаючи

Ритмічний акцент

Ритмічний акцент – наголос на сильному місці стопи у силабо-тонічному віршуванні, де наголошені склади чергуються через строго визначені інтервали (для ямба – це перші, для хорея – другі склади), збігаючись

ПІДЕ ПАРАСКА, ЯК ЇЇ ЛАСКА (умовиний)

Умовини (оглядини, розглядини, обзорини, переглядини) – знайомство з господарством молодого, що здійснюється невдовзі після успішного сватання. Цей звичай демонструє серйозність ставлення до утворення сім’ї, її добробуту в подальшому. Зрозуміло, батьки

Адресат

Адресат – одержувач листа. В естетичній комунікації – сприймач художнього твору, його реципієнт. На відміну від психологічного (сприймач), прагматичного (споживач), соціологічного (реципієнт, публіка), літературознавче поняття А. розрізняє реальних адресатів (читачів

СВІТОВИТ

Бог світла та святості, духовна сутність Сварога-Отця. За Вченням про Триглава з Велесової книги, знаємо, що Світовит – уособлення Святого Духа поруч із Сварогом (Богом Отцем) і Перуном (Богом Сином):

На шляху

“На шляху” – літературно-художній альманах молодих авторів, виданий у Чернівцях 1906 студентським товариством “Союз” з нагоди тридцятиріччя його заснування. Включає: вірші, новели,, оповідання дев’ятнадцяти письменників з Буковини, що виступили в

РУДАНСЬКИЙ СТЕПАН

РУДАНСЬКИЙ СТЕПАН (псевд. – Подолянин, Попович та ін.; 07.01.1834, с. Хомутинці, тепер Руданське Калинівського р-ну Вінницької обл. – 04.05.1873, Ялта) – письменник і перекладач, фольклорист. Син священика, формувався в демократичному

Парафраза, або Парафразис

Парафраза, або Парафразис (грецьк. paraphrasis – опис, переказ) – переказ своїми словами чужих думок, текстів. В одному випадку це може бути адаптований виклад міфологічного чи літературного тексту у скороченій формі,

Скоромовка

Скоромовка – поетичний жанр, живлений джерелами дитячого фольклору, зумовлений потребами етнопедагогіки. В основі С – дотепна гра спеціально скомпонованих важковимовних слів, призначена для тренування артикуляційного апарату дитини. Водночас вона, позначена

Пряма мова

Пряма мова (лат. oratio recta) – дослівне відтворення чужого висловлення, супроводжуване реплікою-коментарем мовця (словами автора). П. м., на відміну від синтаксично організованої непрямої мови, будується за принципом паратаксису – вільного