Довідник

П’ятивірш

П’ятивірш – п’ятирядкова строфа за схемою римування: абааб: Вона глуха, вона німа: а Гукай, кричи, співай до рана – б Усе дарма, усе дарма – а Не озоветься біла тьма…

Інтуїтивізм

Інтуїтивізм (лат. intuitio – уява, споглядання) – в літературознавстві – напрям, що абсолютизує інтуїцію як момент безпосереднього осягнення світу в діяльності творчої фантазії, в акті його естетичного сприймання й оцінки.

Ватра

“Ватра” – літературно-художній, науково-публіцистичний збірник, виданий 1887 В. Лукичем у Стрию до 25-ї річниці від дня смерті Т. Шевченка і 25-річчя літературної діяльності Ю. Федьковича. “В.” мала засвідчити єдність і

ДЕНЬ СВЯТИХ ПЕТРА І ПАВЛА

12 липня – день пам’яті апостолів Петра і Павла. Святий Петро (до хрещення – Симон) – брат апостола Андрія Первозванного. Спочатку він жив звичайним життям, разом із братом рибалив. Але

Ольга Кобилянська. Альманах у пам’ятку її сорокалітньої письменницької діяльності (1887-1927)

“Ольга Кобилянська. Альманах у пам’ятку її сорокалітньої письменницької діяльності (1887-1927)” – літературно-художній альманах, вийшов 1928 в Чернівцях заходами “ювілейного комітету”. Упорядкував Л. Когут. Містить художні твори та автобіографічні матеріали Ольги

Псевдонім

Псевдонім (грецьк. pseudonymos, від pseudos – вигадка та опута – ім’я) – вигадане ім’я та прізвище митця; інші різновиди – астронім, геонім, криптонім тощо. Майже всі вони зібрані у “Словнику

Транскрипція

Транскрипція (лат, transcribe – переписую) – 1) спеціальний запис усного мовлення за допомогою відповідної системи знаків з науково-лінгвістичною метою; 2) система знаків, що застосовуються для точного відтворення усного мовлення. Т.

Мораліте

Мораліте (лат. moralis – моральний) – повчальна алегорична драма, поширена в Західній Європі у XV-XVI ст. В Україну прийшла з розвитком шкільного театру кінця XVI – початку XVII ст. і

АРГОТИЗМИ

Арготизмами (від франц. argot – жаргон) називаються слова та вирази, вживання яких обмежене специфічною мовою окремих соціальних груп, мало або й зовсім незрозумілою для іншої частини суспільства. За своїми ознаками

Кенотафія

Кенотафія (грецьк. kenotаphion – порожня могила) – надгробний пам’ятник, споруджений не на місці поховання померлого. На відміну від епітафії, вірш-напис на могилі, хоч покійник пропав безвісти, а також віршований текст,

Рапсодія

Рапсодія (грецьк. rhapsodia, від rhapto – шию та ode – пісня, або rhabdos – гілка та ode – пісня) – у давній Греції – уривок епічної поеми про богів та

Клімакс

Клімакс (грецьк. klimax – драбина) – стилістична фігура, різновид градації, протилежна за значенням антиклімаксу, розкривається у поетичному мовленні в напрямку наростання його інтонаційно-смислового напруження: Як не крути, На одне виходить,

Синонім

Синонім (грецьк. synonimos – однойменний) – слова, відмінні за звучанням, але однакові чи близькі за змістом. Вони складають синонімічне гніздо, в “центрі” якого міститься стилістично нейтральне слово^ оточене іншими, з

Естетичне почуття

Естетичне почуття – вищий прояв емоційного зворушення людини під впливом естетичних цінностей. Емоційність, що супроводжує чуттєве збудження, проймається інтелектуальним досвідом людини, осмислюється, оскільки позначається і виражається (передається іншим людям) лексико-синтаксичними

ПИПІН ОЛЕКСАНДР

ПИПІН ОЛЕКСАНДР (06.04.1833, Саратов – 09.12.1904, Петербург) – російський історик літератури і фольклорист. О. Пипін – представник культурно-історичної школи у літературознавстві. Академік Петербурзької АН з 1896 р. Професор Петербурзького університету

Антипод

Антипод (грецьк. antipodes – протилежний) – художній образ, який своїм змістом, поглядами, рисами характеру, моральними якостями тощо контрастний, протилежний іншому. Наприклад, у народних казках яскравими образами-антиподами є персонажі-добротворці і злотворці;

ДУМА

Дума – ліро-епічний, віршовий твір, особливий різновид фольклорних епічних пісень, в яких оспівується героїчне історичне минуле українського народу, переважно часів визвольної боротьби, очолюваної козацтвом, або його побут і моральні переконання.

Луна

“Луна” – український альманах, виданий 1881 у Києві Л. Ільницьким замість недозволеного цензурою журналу. Тут надруковано вірш Т. Шевченка “Хустина”; водевіль “Як ковбаса та чарка, то минеться сварка”, вірші “Зимовий

ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ

ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ (бл. 1554, с. Плетеничі, тепер Перемишлянського р-ну Львівської обл. – 29.10.1624, м. Київ) – церковний і культурний діяч, письменник. У 1595 р. став архімандритом Пінського Лещинського монастиря. З

Цілісність літературного твору

Цілісність літературного твору – інтегральна якість довершеного літературно-художнього твору, елементи якого взаємодіють. між собою за принципом органічних систем: набувають естетично валентного сенсу тільки в контексті цілого. Це можливе тому, що

Історія української літератури XIX ст. століття – Висновки

У XVI-XVII ст. Україна опиняється в орбіті тих суспільно-історичних і художньо-естетичних процесів, що були зв’язані з бурхливим розвитком Західної Європи часів її переходу від феодального середньовіччя до нового часу. З

МОНУМЕНТАЛЬНИЙ СТИЛЬ

МОНУМЕНТАЛЬНИЙ СТИЛЬ – характерний для літератури Київської Русі XI ст. Його ознаками є економність стилістичних елементів, обмежена кількість прикрас, простота синтаксису, сталість формул, зосередження на змісті, на його “діловому” викладі.

Київ

“Київ” – літературно-художній та громадсько-політичний журнал, орган СПУ і Київської письменницької організації. Виходить із січня 1983 у Києві. Головним редактором був В. Дрозд, з 1986 – П. Перебийніс. Популяризує твори

Гіпорхема

Гіпорхема (грецьк. hyporchema) – в Елладі – весела, життєрадісна пісня, присвячена Аполлону, яку виконував хор, супроводячи ії танцями й мімічною грою. Цей вид хорової лірики виник, на о. Кріт та

ОГІЄВСЬКИЙ-ОХОТСЬКИЙ ПЕТРО

ОГІЄВСЬКИЙ-ОХОТСЬКИЙ ПЕТРО (рр. нар. і см. невід.) – священик, фольклорист і поет середини XIX ст. Цей сільський панотець із Ніжинщини та Чернігівщини зібрав вартісний матеріал етнографічного характеру (зокрема, про народну

“Адельфотес”

“Адельфотес” – граматика грецької мови, що з’явилася у Львові 1531, складена і видана студентами Ставропігійської школи під керівництвом Арсенія Грека. За зразок “А.” бралися граматики Ласкаріса, Кленарда, Меланхтона. Це видання

Девальвація слова

Девальвація слова (від de і лат. valvo – маю вартість) – знецінювання слова через утрату ним природного, зумовленого мовною практикою зв’язку вираження (звукової та графічної форми) із змістом (лексичним значенням).

КАНЦЕЛЯРИЗМИ

Канцеляризмами називають слова та сталі форми словосполучень, вживання яких характерне виключно для норм спілкування, прийнятих офіційно-діловим стилем мовлення. Слово “канцеляризм” стосовно інших стилів мовлення набуває різко негативного забарвлення і звичайно

НАСЛІДУВАННЯ

Наслідування в літературному процесі – це свідоме використання автором творів попередників для вираження власних думок, емоцій, настроїв, почуттів. При наслідуванні ступінь використання твору іншого письменника є більш високим, ніж при

ПАРАФРАЗА

Важливим видом творчих взаємовпливів у літературному процесі є Парафраза (грец. &;#960;&;#945;&;#961;&;#940;&;#966;&;#961;&;#945;&;#963;Ι&;#950; – опис, переказ) – запозичення теми з відомого літературного джерела, написаного раніше. При цьому окремі складові елементи твору можуть

Записки о Южной Руси

“Записки о Южной Руси” – збірник фольклорних і літературних творів та історичних матеріалів, упорядкований і виданий П. Кулішем 1856-57 у Петербурзі в двох томах. У першому томі вміщені й прокоментовані

ЯСТРЕБОВ ВОЛОДИМИР

ЯСТРЕБОВ ВОЛОДИМИР (18.07.1855, с. Крива Лука, тепер Кінельського р-ну Самарської обл. (Росія) – 02.01.1899) – етнограф, фольклорист, археолог, педагог. Походив з родини священика. Навчався в Саратовській гімназії, 1876 р. закінчив

ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ТА ІНШІ НАУКОВІ ДИСЦИПЛІНИ

Художня література є одним із багатьох видів мистецтва. Саме тому літературознавство постійно взаємодіє з естетикою, наукою, яка впродовж кількох тисячоліть займається розробкою теоретичних проблем мистецтва. Методологічною базою для літературознавства є

СОБАКИ

СОБАКИ – священні тварини в давніх українців, найпопулярніші персонажі давньоукраїнської міфології. Міф про С. один з найдавніших. В ньому розповідається про печеру на кам’янистому березі річки, де мешкало плем’я мисливців

Адаптація тексту

Адаптація тексту (лат. adapto – пристосовую) – спрощення^ тексту літературного твору, пристосування його для сприйняття дітьми або малопідготовленими читачами. А. т. широко застосовується при вивченні іноземних мов. А. т. творів

Акмеїзм

Акмеїзм (грецьк. акті – вищий ступінь чи якість чого-небудь) – стильова течія в російській поезії, що виникла на початку XX ст. як один із шляхів авангардизму. Група митців на чолі

Ідентифікація

Ідентифікація (лат. idem – той самий, facere – робити) – уподібнення, ототожнення будь-яких об’єктів на підставі тих чи інших ознак. У соціальній психології – віднесення, зарахування особи до якоїсь групи

Байронічний герой

Байронічний герой – різновид літературного героя, який дістав свою назву після виходу у світ поеми англійського поета Байрона “Паломництво Чайльд-Гарольда” (1812). “Байронічний герой” рано “стомився” життям, його охопила меланхолія, “хвороба

У яких суспільно-політичних умовах виникла полемічна література і якими найвідомішими постатями вона була представлена?

Після розриву християнських церков почалася полеміка “греків з римлянами”, тобто православних з католиками. B Україні особливої гостроти вона набула в середині XVI ст. на тих землях, що перебували у складі

Арго літературний збірник

“Арго” – літературний збірник, що вийшов 1914 в однойменному видавництві у Києві. Упорядкований Оленою Пчілкою та Ф. Петруненком. Збірник включає вірші Олени Пчілки “Втомлений Бог”, “Метаморфози” та інші (надруковані за

МАРА

Спочатку – міфічна богиня зла. Пізніше образ мари почав уособлювати хворобливий, тривожний, неспокійний сон. Мислиться страшною істотою жіночої статі, нічним привидом, що насідає на сонну людину, а коли та прокидається,

Вежа

“Вежа” – літературний журнал, видається у Кіровограді з 1995 за редакцією В. Панченка. Засновники – Кіровоградська обласна організація СПУ та Кіровоградська обласна організація Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка. Друкує

Дактилічна клаузула

Дактилічна клаузула (грецьк. dactylos – палець і clausula – закінчення) – закінчення віршованого рядка, слова в якому мають наголос на третьому складі від його краю, збігається з дактилічною стопою (-

ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ТА ІСТОРІЯ

Твори художньої літератури – це завжди частина культурної спадщини певного народу. Написані в конкретно-історичних умовах доби, вони є частиною історичної пам’яті даного народу. Наука про літературу не може не враховувати

Аналіз літературного твору

Аналіз літературного твору (грецьк. analysis – розклад, розчленування) – логічна процедура, суть якої полягає у розчленуванні цілісного літературного твору на компоненти, елементи, в розгляді кожного з них зокрема та у

КЛИМЕНТ СМОЛЯТИЧ

КЛИМЕНТ СМОЛЯТИЧ (p. нар. невід. – після 1164) – письменник, представник ораторської прози XII ст. Походив із Смоленська, деякий час був ченцем у Зарубському монастирі поблизу Києва. 1147 р. з

Риторика

Риторика (грецьк. rhetorike – ораторське мистецтво) – наука красномовства. Як ораторське мистецтво виникла в Елладі, звідки поширилася на Стародавній Рим та новочасну Європу. У братських школах барокової доби була обов’язковою

Гекзаметр або Гексаметр

Гекзаметр, або Гексаметр (грецьк. hexdmetros – шестимірник) – метричний (квантитатичний) вірш шестистопного дактиля (- &;#8746; &;#8746; ), де в кожній стопі, окрім п’ятої, два коротких склади зможуть замінюватись одним довгим,

Віршовий розмір або Метр

Віршовий розмір, або Метр (грецьк. – metron – міра) – поширений у силабо-тонічній версифікації термін для позначення особливостей ритмічної одиниці, покладеної в основу певного віршового твору, власне – міра вірша,