Чубай Грицько – Біографія

Григорій Петрович Чубай (23 січня 1949 – 16 травня 1982) – український поет, перекладач. Один із чільних представників НМ-дискурсу у львівському андеграунді 70-х років. Творчість Григорія Чубая справила видатний вплив не стільки на поезію, скільки на “самоусвідомлення” деяких вісімдесятників. Батько фронтмена гурту “Плач Єремії” Тараса Чубая.

Автор посмертно виданих поетичних книг “Говорити, мовчати і говорити знову” (1990), (1999).

Народився 23 січня 1949 року у селі Березинах Козинського (тепер Радивилівського) району Рівненської області у селянській родині. Навчався у Козинській середній школі, Московському літературному інституті.

Писати почав у ранньому віці. Йому не вдається вступити до Київського університету через виступ перед пам’ятником Тарасу Шевченку, де він намагався трактувати твори Кобзаря не так, як того вимагала офіційна пропаганда. Після цього повернувся додому й працював на радіо у містіРадивилові.

Після написання антирадянської та антиімперської за сутністю поеми “Вертеп” приїхав до Львова, де з великим успіхом читав її в середовищі молоді. Там же познайомився з подружжям Калинців – Ігорем та Іриною, братами Горинями, В’ячеславом Чорноволом, Віктором Морозовим. друзі та близькі називають поета Грицьком, як він сам волів. Після зближення з “антирадянськими елементами” у Чубая почалися обшуки та переслідування, інспіровані КдБ. Така постійна нервова напруга підірвала здоров’я поета.

1970 року одружився та залишився жити у Львові на Погулянці. Організував та видавав “Скриню” – один із перших самвидавівських журналів України, де друкував твори друзів та свої власні.

1972 року КдБ провело обшук в будинку дружини Галини на Погулянці. Кількаденне перебування в КдБ на тодішній вул. Миру спричинили до глибокої депресії, а виснажлива фізична праця вантажника – до розладу здоров’я. Важкі матеріальні умови змусили Чубая працювати деякий час і на будовах Сибіру, що майже цілковито зруйнували його здоров’я.

1979 року Григорій Чубай блискуче склав іспити до Літературного інституту ім. М. Горького, що у Москві. Вчився у семінарі Анатолія Жигуліна, який назвав його найсильнішим у своєму потоці.

Навчаючись на третьому курсі, 16 травня 1982 р. Григорій Чубай пішов із життя. Його було поховано на Сихівському цвинтарі. За клопотаннями родини та Львівської організації Спілки письменників України Львівська міська рада дозволила у грудні 1995 р. перепоховати останки поета на полі № 11 Личаківського цвинтаря. 15 вересня 2007 р. на могилі поета було встановлено пам’ятник (того ж дня у Львові відбувся “Вечір пам’яті Грицька Чубая”).

Тільки посмертно його прийняли до Спілки письменників України, і тільки тоді радянська влада дозволила друкувати його вірші та поеми, переклади зБлока, іспанських, чеських та польських поетів. У 1990 році вийшла його книжка “Говорити, мовчати та говорити знов”, перекладена польською таіспанською, а у 1999 – “Плач Єремії”.

2009 року видавництво “Грані-Т” видало збірку дитячих віршів Григорія Чубая, які до цього видавалися лише самвидавівськими зшитками, “Скоромовка не для вовка”.


Чубай Грицько – Біографія