Чорна райдуга скорочено – Микола Вінграновський

Спалив я з вами літечка миттєві, Хто ж дасть мені хоч ніч із тих ночей? Із тих одвертостей хоч крихітливу крихту? Ніхто не дасть! Бо й я згорів у них, Ви ж будете ще жить – пектись в моєму слові, Бо ви – брехня! Ви – маскарад любові! Ви чорна райдуга небесних літ моїх… …У чорної райдуги біле тіло І чорні очі, як сто криниць. У чорної райдуги небо згоріло, І райдуга впала на землю ниць. У чорної райдуги в пальцях вітер І кров голуба – в крові небо сія. І телефон біля ліжка, і квіти. Квіти мої, і за квітами – я.


Чорна райдуга скорочено – Микола Вінграновський