Біографія Лермонтова Михайла Юрійовича

Лермонтов, Михайло Юрійович (1814- 1841 р. г.) Поет, прозаїк Біографія Народився в ніч із 14 на 15 жовтня 1814 року в Москві. Був сином військового, мати належала до багатого й знатного роду. Шлюб батьків був нещасливим. Коли хлопчикові було всього три роки, його мати вмерла, на виховання дитини взяла до себе бабуся, заборонивши батькові зустрічатися із сином. Лермонтов одержує прекрасне домашнє утворення, успішно вивчає іноземні мови. Дитинство майбутнього поета пройшло в Пензенській губернії В 1825 році Лермонтов їде разом з бабусею на Кавказ на води.

З 1827 року сім’я живе в Москві, де через рік Лермонтов надходить у Московський університетський шляхетний пансіон, де одержує гуманітарне утворення. До цього часу Михайло Юрійович уже пише вірші. Після закінчення навчання надійшов на службу вгвардию. В 1830 надходить у Московський університет на морально-політичне відділення. Тут він перейнявся духом вільнолюбства, тому що цей навчальний заклад було одним із самих демократичних у Росії.

На цей період доводиться розквіт його ліричної творчості. У це період Лермонтов окрилений любов’ю до Е. А. Смушкового, він пише їй вірші, а пізніше любов до дочки відомого драматурга Н. Ф. Івановій знову окриляє поета. В 1832 році Михайло Юрійович уживає спробу перевестися в Петербурзький університет, але йому відмовляються зарахувати вивчені в Московському університеті предмети, і він вирішує присвятити себе військовій кар’єрі, надходячи в цьому ж році в Школу гвардійських підпрапорщиків і кавалерійських юнкерів.

В 1835 році Лермонтов закінчує Школу у званні корнета й служить у гусарському полицю. У цей час Михайло Юрійович пише прозаїчні добутки (“Маскарад”, “Княгиня Литовська”, “Сашка” і ін. ), що принесли йому широку популярність По натурі Лермонтов був людиною жагучим, із сильною волею й дуже гордим. Він самотній все своє життя, легко йде на ризик, бере участь у дуелях, ніколи не був улюбленцем суспільства. В 1837 році переведений у Нижегородський драгунський полк і їде на Кавказ.

Лермонтов побував у Пятигорске, Тифлисе, Ставрополе. Він знайомиться з декабристами, із грузинським поетом Чавчавадзе. Під час перебування на Кавказі пише “Бородіно”. Впливові знайомі й родичі допомогли скоротити термін служби Михайла Юрійовича на Кавказі.

В 1838 році Лермонтов переведений у лейб-гвардію Гродненського полку (Петербург). Із цього часу до поета приходить слава талановитого літератора. Михайло Юрійович знайомиться з багатьма відомими поетами, спілкується з інтелігенцією Петербурга В 1840 році Лермонтов уже друкується в журналі “Вітчизняні записки”.

Провідний критик журналу В. Г. Бєлінський високо цінує Лермонтова, публікуючи відкликання на його добутки. Але Михайло Юрійович не завжди був прийнятий літературними колами, його критикували, особливо після виходу у світло роману “Герой нашого часу”, за відсутність ідеалів, за неприйняття дійсності. Будучи людиною із загостреним самолюбством, Лермонтов цілком заслужено одержує славу розпачливого дуелянта В 1840 році Михайло Юрійович брав участь у дуелі із сином французького посла, за що й був відправлений на Кавказ у діючу армію. Лермонтов їде в Ставрополь і незабаром уже бере активну участь у воєнних діях, проявляючи небувалу хоробрість у боях. В 1841 році Михайло Юрійович приїжджає у відпустку в Петербург.

Микола I забороняє нагородження Лермонтова бойовими нагородами (у той час поет уже мав репутацію вільнодумця й людини, що активно критикує політикові влади). Михайло Юрійович планує вийти в отс тавку й зайнятися винятково літературною діяльністю Відставку він не одержує, і в 1841 році змушений повернутися на Кавказ. У Пятигорске він живе, одержавши дозвіл залишитися там для лікування на водах.

У Пятигорске 27 липня 1841 року Лермонтов був убитий на дуелі


Біографія Лермонтова Михайла Юрійовича