“Авеста”

“Авеста” – зібрання священних книг (всього – 21), кодифікованих за династії Сасанідів (III-VII ст. н. е.), в яких викладена суть зороастризму, власне вірування, розповсюдженого на теренах давнього Ірану, Афганістану, Середньої Азії, Азербайджану. Нині використовується персами, котрі мешкають в Індії. Збереглася лише чверть священного тексту, що вражає високою культурою мислення його творців, сприймається водночас і як пам’ятка художньої літератури міфологічного характеру: тут чимало поетичних фігур, трапляються випадки початкового римування, багатство інструментування (асоціації, алітерації) тощо. У гатах (гімнах) “Авести” розрізняються п’ять силабічних розмірів. “Авеста” відома за двома редакціями. Перша містить зібрання молитов, друга складається з таких компонентів: Вендидад (або Відевдат), тобто сукупності релігійних та юридичних настанов, Вісперед та Ясни – молитовних пісень, Яшти – гімнів зороастрійському божественному пантеону, Малої “Авеста” – збірника молитов. Найдавніша частина “Авести” – гати (частина Ясни) вважається безпосереднім твором Заратустри (Зороастра).

Вперше перекладена “Авеста” і видана в Європі Анкетіль-Дюперроном (1771).



“Авеста”