Андрій Малишко – Каменотес

АНДРІЙ МАЛИШКО КАМЕНОТЕС Чи юга, чи день в проміннях косих, Чи зоря пливе вечірнім плесом, Сорок літ робив на хмарочосах, Сорок літ – усе каменотесом. У Чікаго шліфував граніти, У Нью-Йорку – “білдінга” підводив, Мертвий камінь був як самоцвіти 3 рук його, Америці на подив. А збери снагу його і змогу, Що лягла у камінь понадміру, Тим камінням вистелиш дорогу Із Нью-Йорка у Аляску сіру. А склади каміння те на грані, В висоту зведи камінні грати, Буде та колона як в тумані, Бога дасть за бороду чіпати. От уже дійшов старого віку, От уже і з рук не та робота, І його, як старця чи каліку, Виставили раптом за ворота. Він пішов в стару свою землянку, Де не камінь, а гнилі пороги, Де мокриці в щілях на світанку Стіни плачуть мокрі од вологи. З горя випив віскі чесну склянку, Гнівно думав з ночі безгомінням: Мільйонера вкласти б в цю землянку, Завалить шліфованим камінням!


Андрій Малишко – Каменотес